Фредерік V (король Данії)

Отримав освіту та виховання в старому німецькому дусі. Німецька мова стала для нього, як для його батька і діда, рідною. Проте, його сходження на престол в 1746 році було зустрінуте народом із захватом і живими надіями, чому немало сприяли привабливі особисті якості короля : Фредерік відрізнявся привітністю, доступністю і життєрадісністю, в протилежність похмурому, суворому пієтистові Крістіану VI.

Данський театр, закритий при Крістіані VI, знову відкрився. Після 16-річного вимушеного мовчання знову став писати знаменитий драматург Людвіг Хольберг. Поновилися в Копенгагені і італійська опера, якою довго і успішно керував Джузеппе Сарті, і французька комедія. При Фредеріці в Копенгагені була заснована Данська королівська академія витончених мистецтв. Офіційно академія була відкрита 31 березня 1754 року, в 31-й день народження короля. Була розширена свобода друку, духовна свобода сильно зросла і зміцніла.

Фредерік, особисто мало впливав на загальний хід державного і громадського життя, але й не заважав його прогресу. Через пристрасть короля до алкоголю країною фактично управляли міністри, серед яких були Адам Мольтке, І. Х. Е. Бернсторфф і Г. К. Шіммельманн. Вони уникали залучення Данії до воєн того часу.

Країна залишилася нейтральною і в час Семирічної війни (1756—1763), незважаючи на близькість Росії і Швеції, що брали участь у війні.

З ранньої юності Фредерік проявляв схильність до розпусти і пияцтва, і ці його слабкості швидко перетворилися на справжні вади, які і звели його передчасно в могилу. Популярність короля, проте, не зменшилася навіть в останні роки царювання, коли економічні умови стали украй важкими. Народ продовжував звати Фредеріка "добрим" і поблажливо дивився на його украй розбещений спосіб життя.

Король помер у віці 43-х років. За словами очевидців, його останніми словами були: "Велика розрада для мене в останню годину, що я нікого ніколи навмисно не образив і ні краплі крові немає на моїх руках".[2]

Фредерік похований в соборі міста Роскілле.

Король Данії і Норвегії

Першою дружиною Фредеріка з 1743 року була принцеса Луїза, донька короля Великої Британії Георга II і Кароліни Ансбахської. З семи дітей двоє померли при народженні. Діти:

• Крістіан (7 липня 1745 — 3 червня 1747) — принц Данський і Норвезький;
• Софія Магдалена (3 липня 1746 — 21 серпня 1813) — дружина шведського короля Густава III;
• Вільгельміна Кароліна (10 липня 1747 — 19 січня 1820) — принцеса Данська і Норвезька, дружина курфюрста Гессен-Кассельського Вільгельма I;
• Крістіан (29 січня 1749 — 13 березня 1808) — король Данії і Норвегії Крістіан VII;
• Луїза (30 січня 1750 — 12 січня 1831) — принцеса Данська і Норвезька, мати Луїзи Кароліни, принцеси Гессен-Кассельської, і бабуся данського короля Кристіана IX.

19 грудня 1751 року Луїза померла. У 1752 року Фредерік одружився з Юліаною Марією Брауншвейг-Люнебурзькою (нім. Juliane von Braunschweig - Wolfenbüttel), дочкою Фердінанда Альберта II, герцога Брауншвейг-Люнебурга. Юліана Марія доводилася сестрою Антону Ульріху Брауншвейзькому і тіткою Івану VI. Згодом вона робила зусилля із звільнення своїх племінників і переведення їх в Данію.

Від іншого шлюбу народилося семеро дітей. Найвідоміші:

• Фредерік (11 жовтня 1753 — 7 грудня 1805) — спадковий принц Данський і Норвезький, батько данського короля Кристіана VIII і дідусь Луїзи Гессен-Кассельської. У Фредеріка також було п'ять незаконнонароджених дітей від Ельсе Хансен (дан. Else Hansen).

• Епоха Свободи
• Великий даларнський танок

• Використані матеріали англійської Вікіпедії
• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.