Луїза I (герцогиня Бурбону)

Луїза народилася в родині герцога савойського Філіпа Безземельного і Маргарити де Бурбон — дочки Карла I де Бурбона від шлюбу з Агнесою Бургундської, дочкою герцога Бургундського Жана Безстрашного.

Виховувалася при дворі двоюрідної сестри, Анни де Боже. Там вона здружилася з Маргаритою Австрійської, яка, будучи нареченою дофіна, жила при французькому дворі. Згодом їх дружба допомогла примирити Іспанію та Францію завдяки миру в Камбре.

В 12 років її видали заміж за Карла Ангулемского з Орлеанської гілки правлячого дому Валуа. Першу дитину Луїза народила 11 квітня 1492, у віці 15 років, а через два роки Луїза народила сина майбутнього короля Франції Франциска I. У 19 років вона стала вдовою і протягом решти життя носила чорну сукню.

Луїза Савойська була неофіційною главою уряду на початку правління сина, в 1515—1525 роках, і офіційної регента в роки іспанського полону Франциска, в який він потрапив після битви при Павії. Вона оточила себе італійцями і поселила при дворі своїх братів — Рене і Філіпа (від останнього походить Савойско-Немурский дім). Вона проводила політику сімейних союзів, яку згодом без особливого успіху спробує продовжити Катерина Медічі. Як приклад, Луїза організувала шлюб своєї сестри Філіберти з флорентійським правителем Джуліано Медічі.

У 1523 року вона запропонувала свою руку щойно овдовілому герцогу Карлу Бурбону і, отримавши відмову, разом з новоявленим фаворитом Боніве стала переслідувати його, прикриваючись сумнівними правами своєї матері на спадщину Бурбонів, чим і сприяла зраді герцога і конфіскації його володінь. Після цього в її руках зосередився величезний феодальний домен, що включав в себе Бурбонне, Божоле, Овернь, Марш, Ангумуа, Мен і Анжу. Герцогством Немур вона поступилася брату Філіпу.

Після смерті Луїзи Савойської (за легендою, вона померла від страху перед кометою) її син, французький монарх, пред'явив свої претензії на савойський трон герцогу Карлу III (1504–1553), який доводився йому дядьком. Відновивши Італійські війни у 1538 році французькі війська окупували Савойю і майже весь П'ємонт. Французи міцно влаштувалися в завойованих землях і тільки в 1559-му в Като-Камбрезійській мирній угоді були змушені повернути їх синові Карла III, Еммануїлу Філіберту (1553–1580).