Луїс Корвалан

Луїс Альберто Корвалан Лепе (ісп. Luis Alberto Corvalán Lepe; 14 вересня 1916, Пуерто-Монт — 21 липня 2010, Сантьяго) — чилійський політик, Генеральний секретар Комуністичної партії Чилі у 1958—1989.

Луїс Корвалан
Народився 14 вересня 1916(1916-09-14)[1][2][…]
Пуерто-Монтт, Чилі[3]
Помер 21 липня 2010(2010-07-21)[4][1][…] (93 роки)
Сантьяго, Чилі[1]
Країна  Чилі
Діяльність політик, журналіст, педагог
Знання мов іспанська[2]
Посада сенатор Чиліd
Партія Комуністична партія Чилі
Нагороди

IMDb ID 4474238

Початок політичної діяльності

Батько Корвалана був учителем, мати — селянкою. У 1931 Корвалан вступив до педагогічного училища міста Чильян. У 1932 вступив у Комуністичну партію. Після закінчення училища пропрацював за фахом трохи більше року і був звільнений за політичними мотивами.

У другій половині 1930-х років працював у Спілці комуністичної молоді, потім став партійним журналістом. З 1940 працював у центральному друкованому органі компартії — газеті «Сігла». У 1946 призначений головним редактором газети.

З 1948 по 1958 компартія перебувала поза законом, в підпіллі. У 1948 році Корвалан очолив відділ пропаганди ЦК КПЧ, керував випуском нелегальних партійних видань. У 1950 був заарештований і відправлений на кілька місяців у заслання. З 1952 член ЦК КПЧ. У 1956 знову заарештований і ув'язнений у концтаборі Пісагуа. У 1958—1989 роках — Генеральний секретар ЦК КПЧ.

Ув'язнення

Після військового перевороту генерала Аугусто Піночета 11 вересня 1973 Корвалан був заарештований разом з багатьма іншими супротивниками режиму. Утримувався спочатку в одиночному ув'язненні, потім у різних концтаборах, у тому числі на острові Досон. Після вбивства Віктора Хари він став найвідомішим чилійським політв'язнем. Під час ув'язнення в 1975 був удостоєний Міжнародної Ленінської премії Миру.[5]

Обмін політв'язнів

СРСР очолив міжнародну кампанію за його звільнення, а в 1976 Андрій Сахаров запропонував обміняти Корвалана на відомого радянського політв'язня, дисидента Володимира Буковського. Обмін відбувся, після чого Корвалан одержав у колишньому СРСР політичний притулок.

Нелегально повернувся в Чилі в серпні 1983, змінивши за допомогою пластичної операції зовнішність. Після закінчення періоду диктатури, 10 жовтня 1989, «повернувся» в країну офіційно. У травні 1989 року залишив пост Генерального секретаря компартії.

Останні роки життя Корвалан разом з родиною провів у Сантьяго. Написав кілька книг, зокрема, мемуари, працю про правління Сальвадора Альєнде і роботу «Крах радянської влади» (El derrumbe del poder sovietico). Незважаючи на крах соціалістичної системи в СРСР, Корвалан продовжував дотримуватися комуністичних поглядів і боротися за соціалізм у Чилі.[6][7]

Виноски
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118522302 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Корвалан Луис // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. https://web.archive.org/web/20100724175705/http://en.apa.az:80/news.php?id=126600
  5. Большой энциклопедический словарь. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: «Большая Российская энциклопедия», 1997. С. 571 1456 с. ISBN 5-85270-160-2.
  6. Луис Корвалан и Сергей Ковалёв отвечают на вопросы Олега Ясинского
  7. Интервью представителю РИА Новости


Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.