Луїш Боа Морте

Луїш Боа Морте (порт. Luís Boa Morte, нар. 4 серпня 1977, Лісабон) — португальський футболіст, що грав на позиції флангового півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри тренер. З 2017 року очолює тренерський штаб команди «Сінтренсе».

Луїш Боа Морте
Луїш Боа Морте
Особисті дані
Повне ім'я Луїш Боа Морте Перейра[1]
Народження 4 серпня 1977(1977-08-04) (44 роки)
  Лісабон, Португалія
Зріст 178 см
Вага 73 кг
Громадянство  Португалія
Позиція фланговий півзахисник
Юнацькі клуби
1994—1996 «Спортінг»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1996 «Спортінг» 0 (0)
1996   «Лоріньяненсе»? (?)
1997–1999 «Арсенал» 25 (0)
1999–2000 «Саутгемптон» 14 (1)
2000–2007 «Фулгем» 206 (44)
2007–2011 «Вест Гем Юнайтед» 91 (2)
2011 «Лариса» 7 (0)
2012 «Орландо Пайретс» 3 (0)
2012–2013 «Честерфілд» 12 (0)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1995–1996 Португалія U-18 2 (0)
1997–1999 Португалія U-21 10 (4)
2001–2009 Португалія 28 (1)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2013–2014 «Фулгем»(мол.)
2014 «Спортінг» Б(помічник)
2014–2015 «Спортінг»(U-19)
2015–2017 «Арсенал»(скаут)
2017– «Сінтренсе»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуби «Арсенал», «Фулгем» та «Вест Гем Юнайтед», а також національну збірну Португалії. Учасник Олімпіади-2004 та чемпіонату світу 2006 року (4-е місце).

Клубна кар'єра

Початок кар'єри

Народився 4 серпня 1977 року в місті Лісабон в родині вихідців із Сан-Томе і Принсіпі[2]. Вихованець лісабонського «Спортінга», за основну команду цього клубу не грав, натомість виступав на правах оренди за «Лоріньяненсе», клуб одного з португальських нижчих ліг, який де-факто виконував функцію фарм-клубу «Спортінга».

«Арсенал»

У червні 1997 року був придбаний лондонським «Арсеналом» за 1,75 млн фунтів стерлінгів, ставши одним із перших придбань нового наставника «канонірів» Арсена Венгера. У сезоні 1997/98, коли «Арсенал» зробив «дубль», вигравши чемпіонат і кубок країни, Боа Морте зіграв 15 матчів у чемпіонаті і 4 гри в кубку, проте у фінальному матчі на поле не виходив, зігравши натомість у переможному Суперкубку Англії 1998 року. Крім того він забив два голи в першому сезоні, зробивши дубль матчі Кубка Ліги проти «Бірмінгем Сіті»[3].

Боа Морте під час виступів за «Фулгем». 15 квітня 2006 року.

У наступному сезоні він регулярно виходив на заміну, а також тричі зіграв у Лізі чемпіонів, зокрема проти «Панатінаїкоса» 9 грудня 1998 року, коли він забив третій м'яч своєї команди[4]. Четвертий і останній гол за «Арсенал» португалець забив клубу «Престон Норт-Енд» у Кубку Англії[5]. За підсумками сезону 1998/99 лондонці стали віце-чемпіонами та отримали право зіграти у Суперкубку Англії, де португалець вийшов на заміну на 64 хвилині замість Сілвіньйо і допоміг команді виграти турнір вдруге поспіль[6]. Свій останній матч за «Арсенал» він провів проти «Сандерленда» 14 серпня 1999 року. Всього за два з невеликим сезони в «Арсеналі» він зіграв 36 офіційних матчів у всіх турнірах, забивши в них 4 м'ячі.

«Саутгемптон»

25 серпня 1999 рок Луїш був проданий в «Саутгемптон», що був середняком Прем'єр-ліги, за 500 тис. фунтів. Там він провів єдиний сезон, 1999/00, в середині якого клуб очолив Гленн Годдл, який не знайшов португальцю місця в складі і до кінця сезону футболіст лише тричі виходив на поле. Загалом в сезоні він провів 17 виступів у всіх турнірах, в основному виходячи на заміну, з одним голом — у ворота «Вотфорда» (2:3) 28 грудня 1999 року[7].

«Фулгем»

У липні 2000 року перейшов на правах оренди в «Фулгем», що виступав у другому по силі дивізіоні Англії, на один сезон. Сезон 2000/01 виявився досить успішним для Луїша: він забив тоді 21 м'яч, з них 18 у першості, а його клуб, керований Жаном Тігана, виграв турнір зі 101 очком і вийшов в Прем'єр-лігу[8][9]. У червні 2001 року був викуплений «Фулгемом» за 1,7 млн фунтів. В цьому клубі, який під час його виступів там був середняком Прем'єр-ліги, португалець провів ще п'ять з половиною сезонів, був гравцем основного складу і навіть капітаном. Крім того у клубі Луїш був улюбленцем серед фанів клубу[10] і був визнаний гравцем сезону 2004/05, а також отримав прізвисько Мертвий змій (англ. Dead Snake) як жартівливий неправильний переклад його прізвища[11].

«Вест Гем Юнайтед»

Боа Морте святкує зі своїм тренером Джанфранко Дзолою забитий гол у ворота «Манчестер Сіті» в першому матчі після повернення до складу «Вест Гем Юнайтед» після тривалої травми. 9 травня 2010 року.
Боа Морте під час виступів за «Вест Гем Юнайтед». 9 травня 2010 року.

У січні 2007 року перейшов у «Вест Гем Юнайтед», ймовірна сума трансферу склала 5 млн фунтів стерлінгів[12]. Він зіграв свою першу гру за клуб «Брайтон енд Гоув Альбіон», забивши два голи, а 13 січня 2007 року дебютував за клуб у Прем'єр-лізі проти колишньої команди — «Фулгема». 28 квітня 2007 року він забив свій перший гол за клуб у матчі з «Віган Атлетік» (3:0)[13]. 29 липня 2009 року Боа Морте отримав серйозну травму в матчі проти «Тоттенгема» на Прем'єр-Ліга Азія Трофі в Пекіні[14] і пропустив майже весь наступний сезон. Лише 13 квітня 2010 року Боа Морте повернувся на поле, зігравши 45 хвилин у резервній команді проти дублерів «Вулвергемптона» (1:4)[15]. Вперше після закінчення сезону 2008/09 він вийшов за першу команду 9 травня 2010 року в матчі проти «Манчестер Сіті», відразу відзначившись голом[16]. Це був його перший гол за клуб за більш ніж три роки[17].

У червні 2010 року голова «молотобійців» Девід Салліван оголосив, що Боа Морте було запропоновано нову угоду, оскільки його контракт повинен завершитися наприкінці сезону 2009/10 років[18]. 17 червня 2010 року Боа Морте підписав новий дворічний контракт, заявивши про те, що він з нетерпінням чекає роботи з новим менеджером, Аврамом Грантом, у наступні два сезони[19]. Тим не менш наступний сезон виявився невдалим для обох і клуб зайнявши 20 місце вилетів з Прем'єр-ліги, а в серпні 2011 року контракт з гравцем було скасовано за взаємною згодою[20].

Завершення кар'єри

У серпні 2011 року Боа Морте підписав дворічний контракт з «Ларисою»[21]. Він таким чином повернувся до колишнього тренера Кріса Коулмана, з яким він працював протягом чотирьох років у «Фулгемі». Луїс Боа Морте сигналізував про свій намір допомогти «Ларисі» повернутись в Суперлігу Греції, однак разом з тренером залишив клуб у січні 2012 року через фінансові проблеми в клубі[22].

24 січня 2012 року підписав 18-місячну угоду з південноафриканським клубом «Орландо Пайретс»[23], але зігравши лише три гри за «піратів», покинув клуб 14 травня 2012 року[24].

10 жовтня 2012 року Боа Морте підписав контракт до кінця року з клубом четвертого за рівнем англійського дивізіону «Честерфілдом». Він прокоментував «Найголовніше для мене зараз — це грати в футбол», і підтверджуючи початкову тривалість його контракту, додано: «Я буду тут до кінця січня, але це не означає, що я не можу залишитися до кінця сезону»[25]. Цей крок відбувся з можливістю зустрічі з колишнім товаришем по «Фулгему» Марком Кросслі, який був також виконувачем обов'язків тренера клубу[26]. Тим не менш зігравши 12 матчів у чемпіонаті, контракт португальця не був поновлений у січні 2013 року, і він покинув клуб[27], після чого завершив професійну ігрову кар'єру.

Виступи за збірні

1995 року дебютував у складі юнацької збірної Португалії, взяв участь у 2 іграх на юнацькому рівні.

Протягом 1997—1999 років залучався до складу молодіжної збірної Португалії. На молодіжному рівні зіграв у 10 офіційних матчах, забив 4 голи.

2001 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Португалії. Того ж року забив свій перший і єдиний матч за збірну у товариській грі проти Анголи, проте матч було достроково зупинено на 67-й хвилині за рахунку 5:1, оскільки у африканської команди на полі залишилось лише 6 гравців, що є недостатньо для продовження гри[28].

Незважаючи на вражаючий сезон на рівні клубу, Боа Морте залишився поза заявкою своєї команди домашній Євро-2004, де португальці стали фіналістами турніру. Однак Луїш став частиною команди на чемпіонаті світу 2006 року у Німеччині, зігравши в одному матчі групового етапу проти Мексики 21 червня 2006 року, а Португалія стала четвертою на турнірі.

Після трьох років відсутності, Боа Морте був відкликаний Карлушом Кейрошом в португальську збірну 29 травня 2009 року[29] і зіграв за збірну вперше з 2006 року 6 червня 2009 року в Тирані проти Албанії (2:1) в кваліфікації до чемпіонату світу 2010 року[30]. Через чотири дні він зіграв у товариській грі з естонцями (0:0), яка стала останньою в його кар'єрі. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни 28 матчів, забивши 1 гол[31].

Кар'єра тренера

Після закінчення кар'єри гравця був запрошений «Фулгемом» повернутись до команди вже як член штабу, і в остаточному підсумку Луїш очолив молодіжну команду U21 як тренер[32], де пропрацював з 2013 по 2014 рік.

Після цього працював з рідним «Спортінгом», де був асистентом у другій команді, а потім тренером молодіжної, очолюючи команду на Юнацькій лізі УЄФА[33]. У 2015—2017 роках працював у скаутському відділі «Арсенал»[34].

2017 року очолив тренерський штаб команди «Сінтренсе» з четвертого дивізіону чемпіонату Португалії[35].

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1997–98 «Арсенал»ПЛ150КА+КЛ4+10+2ЛЧ1----210
1998–99ПЛ80КА+КЛ1+21+0ЛЧ31---142
1999–00ПЛ20КА+КЛ0+00+0ЛЧ-----20
Усього за «Арсенал»2500+0+3+1+28+1+
1999–00 «Саутгемптон»ПЛ141КА+КЛ1+20+0------171
2000–01 «Фулгем» (ІІ)3918КА+КЛ1+60+3------4621
2001–02ПЛ231КА+КЛ3+30+1-10---302
2002–03ПЛ292КА+КЛ2+10+1КІ+КУЄФА112---435
2003–04ПЛ339КА+КЛ5+11+0------3910
2004–05ПЛ318КА+КЛ5+31+0------399
2005–06ПЛ366КА+КЛ1+10+1------387
2006–07ПЛ150КА+КЛ0+00+0------150
Усього за «Фулгем»206443+0+2+0+211+44+
2006–07 «Вест Гем Юнайтед»ПЛ141КА+КЛ2+00+0------161
2007–08ПЛ270КА+КЛ1+40+0------320
2008–09ПЛ270КА+КЛ3+20+0------320
2009–10ПЛ11КА+КЛ0+00+0------11
2010–11ПЛ220КА+КЛ2+40+0------280
Усього за «Вест Гем Юнайтед»9121801092
2011–12 «Лариса»ФЛ (ІІ)70КГ10------80
2011–12 «Орландо Пайретс»ПСЛ3030
2012–13 «Честерфілдом» (IV)120КА+КЛ1+00+0------130
Усього за кар'єру3584723+0+5+1+386+48+

Титули і досягнення

«Арсенал»: 1997–98[36]
«Арсенал»: 1997–98
«Арсенал»: 1998[37], 1999[6]
«Фулгем»: 2002

Індивідуальні

Примітки

  1. Luis Boa Morte. Soccerbase. Процитовано 6 грудня 2013.
  2. Path: /Published/CityPress/2012/01/29/CP/Texts/dmBoaMorte.xml Creator: system Last Modified by: lklootwyk Print Chanal: Media_24_CityPress Edition: CP Publication Date: 201201…. Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 30 вересня 2017.
  3. Wood, Greg (14 жовтня 1997). Arsenal's extra reserves. London: The Independent. Процитовано 4 листопада 2009.
  4. Pierce, Bill (9 грудня 1998). Anelka inspires amazing Arsenal triumph. London: The Independent. Процитовано 4 листопада 2009.
  5. Hodgson, Guy (4 січня 1999). Preston fall as Overmars leads revival. London: The Independent. Процитовано 4 листопада 2009.
  6. Lacey, David (2 серпня 1999). Arsenal play their troubles away. The Guardian. Процитовано 5 квітня 2015.
  7. Boa Morte in Hampshire League. Daily Echo. 31 серпня 2013. Процитовано 6 грудня 2013.
  8. Fulham land title with late goal. BBC Sport. 16 квітня 2001. Процитовано 5 квітня 2015.
  9. English Division One 2000-2001. Statto. Процитовано 5 квітня 2015.
  10. Cult Heroes. Fulham F.C. official website. 27 березня 2007. Архів оригіналу за 8 June 2011. Процитовано 6 грудня 2013.
  11. Fulham match preview. www.whufc.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2010. Процитовано 30 вересня 2010.
  12. Hammers snare Boa Morte. football.co.uk. 5 січня 2007. Архів оригіналу за 7 June 2011. Процитовано 6 грудня 2013.
  13. Fletcher, Paul (28 квітня 2007). Wigan 0–3 West Ham. BBC. Процитовано 14 квітня 2010.
  14. Boa Morte faces six-month lay-off. BBC News. 29 липня 2009. Процитовано 28 квітня 2010.
  15. Wolves 4–1 Reserves FT. Whufc.com. Архів оригіналу за 16 квітня 2010. Процитовано 28 квітня 2010.
  16. West Ham United 1–1 Man City FT. Whufc.com. Архів оригіналу за 12 травня 2010. Процитовано 10 травня 2010.
  17. Leach, Conrad (10 травня 2010). Mancini admits Torres signing may be out of City's reach. London: Independent. Процитовано 6 грудня 2013.
  18. Luis Boa Morte offered fresh West Ham deal. BBC News. 2 червня 2010. Процитовано 8 червня 2010.
  19. Luis Boa Morte signs two-year contract at West Ham. BBC News. 17 червня 2010. Процитовано 17 червня 2010.
  20. Boa Morte departs. www.whufc.com. Архів оригіналу за 29 вересня 2012. Процитовано 3 серпня 2011.
  21. Larissa sign former West Ham midfielder Luis Boa Morte. www.goal.com. Процитовано 10 серпня 2011.
  22. Boa Morte linked to Soweto giants. Kick Off. Процитовано 11 січня 2012.
  23. Boa Morte joins Pirates. Kickoff.com. Процитовано 24 січня 2012.
  24. Club accedes to Boa Morte request. orlandopiratesfc.com. Процитовано 6 грудня 2013.
  25. BBC Sport - Luis Boa Morte signs for League Two side Chesterfield
  26. League Two Chesterfield snap-up former Portugal star Boa Morte. Daily Mail (London).
  27. Luis Boa Morte: Portuguese winger leaves Chesterfield. BBC Sport. Процитовано 10 січня 2013.
  28. Match abandoned with Angola down to six. London: The Guardian. 15 листопада 2001. Процитовано 6 грудня 2013.
  29. Boa Morte recalled to Portugal squad. Sportsillustrated.cnn.com. 29 травня 2009. Процитовано 28 квітня 2010.
  30. Match: Albania v Portugal - World Cup Qualifying. London: ESPN Soccernet. 6 червня 2009. Процитовано 6 грудня 2013.
  31. Boa Morte, Luis на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
  32. Boa's New Challenge‚ fulhamfc.com, 28 July 2014
  33. 2014/15 UEFA Youth League Sporting CP squad. UEFA. Процитовано 27 квітня 2015.
  34. Arsenal scout Luis Boa Morte confirms transfer interest in Danilo Pereira‚ metro.co.uk, 27 December 2015
  35. Luís Boa Morte treinador do Sintrense‚ ojogo.pt, 2 February 2017
  36. Luis Morte. Arsenal. Архів оригіналу за 11 квітня 2015. Процитовано 5 квітня 2015.
  37. Holt, Oliver (10 серпня 1998). Arsenal warm to their second home. The Times (London). с. 32.
  38. A Closer Look At Luis. Chesterfield F.C. 11 жовтня 2012. Процитовано 15 листопада 2013.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.