Джанфранко Дзола

Джанфранко Дзола (італ. Gianfranco Zola, нар. 5 липня 1966, Ольєна, Сардинія, Італія) — італійський футбольний тренер. Колишній футболіст, нападник, відомий за виступами у складі збірної Італії, низки італійських футбольних клубів та лондонського «Челсі».

Джанфранко Дзола
Джанфранко Дзола
Особисті дані
Повне ім'я Джанфранко Дзола
(італ. Gianfranco Zola)
Народження 5 липня 1966(1966-07-05) (55 років)
  Ольєна, Сардинія, Італія
Зріст 169 см
Вага 67 кг
Прізвисько Marazola (укр. Марадзола)
Громадянство  Італія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1984–1986 «Нуорезе»31 (10)
1986–1989 «Торрес» 88 (21)
1989–1993 «Наполі» 105 (32)
1993–1996 «Парма» 102 (49)
1996–2003 «Челсі» 229 (59)
2003–2005 «Кальярі» 74 (22)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1991–1997 Італія 35 (10)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2006–2008 Італія (мол.)(техн. асс.)
2008–2010 «Вест Гем Юнайтед»
2011–2012 Італія U-16
2012–2013 «Вотфорд»
2014–2015 «Кальярі»
2015–2016 «Аль-Арабі»
2016–2017 «Бірмінгем Сіті»
2018– «Челсі»(помічник)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Італійські клуби

Професійні футбольні виступи розпочав 1984 року у клубі «Нуорезе» з рідної Сардинії, який виступав у Серії C2. За два роки перейшов до іншої сардинської команди «Торрес», разом з якою здобув підвищення у класі з Серії C2 до Серії C1.

Дзола (праворуч) у формі «Парми» і Руді Феллер («Баєр 04») після гри команд у півфіналі Кубка УЄФА 1994/95

Поворотний момент у кар'єрі гравця відбувся 1989 року, коли молодого нападника запросив до своїх лав представник Серії A «Наполі». Вже за результатами першого сезону в елітному дивізіоні Італії Дзола став володарем свого єдиного, як виявиться пізніше, «скудетто» чемпіона країни. Головною зіркою нападу «Наполі» того періоду був легендарний аргентинець Дієго Марадона, який саме перебував на піку форми та став для Дзоли справжнім наставником. Обидва гравці відрізнялися невисоким зростом, тож були змушені робити ставку на швидкість та техніку роботи з м'ячем. Схожість малюнку гри Дзоли та його досвідченішого партнера по атаці «Наполі» знайшла відображення в отриманому Джанфранко від вболівальників прізвиську Марадзола.

1993 року перейшов до «Парми», у складі якої відіграв три сезони. Найкращим досягненням цього періоду у Серії A стало здобуття срібних нагород сезону 1994—95, однак саме у «Пармі» Дзола здобув свої перші європейські трофеї Суперкубок УЄФА 1993 року та Кубок УЄФА 1995 року. Влітку 1996 року головним тренером клубу був призначений Карло Анчелотті, який вбачав у Дзолі «вільного художника», що не вписується у визначені тренером чіткі тактичні схеми, тож ініціював продаж нападника до лондонського «Челсі» за £4,5 мільйони[1].

«Челсі»

Приєднався до «Челсі» у листопаді 1996, відразу став ключовою фігурою у командній побудові тодішнього тренера клубу Рууда Гулліта та вже у дебютному сезоні допоміг команді здобути Кубок Англії. Наступного сезону колекція трофеїв Дзоли поповнилася Кубком Футбольної Ліги, Суперкубком УЄФА та Кубком Кубків УЄФА. У фінальному матчі розіграшу Кубка Кубків проти «Штутгарта» Дзола не потрапив до стартового складу, оскільки не повністю відновився від травми. У тій грі італієць вийшов на заміну у другому таймі та через 20 секунд після появи на полі забив гол, який виявився єдиним у грі та, відповідно, переможним для його команди.

Дзола залишався основним нападником «Челсі» до кінця 1990-х, а вже в сезоні 2001—02 виходив здебільшого на заміну. Тим не менш, найвдалішим для гравця став його останній рік у клубі — сезон 2002—03, протягом якого 36-річний нападник у різних турнірах забив рекордні для себе у «Челсі» 16 м'ячів та отримав від вболівальників клубу титул гравця року. Того ж року фанати «Челсі» визнали Дзолу найкращим гравцем клубу усіх часів.

Повернення до Італії

Влітку 2003 року Дзола, якому виповнилося 37 років, залишив «Челсі» та повернувся до рідної Сардинії, уклавши однорічний контракт з найсильнішим клубом острова «Кальярі». Протягом цього року Дзола допоміг команді виграти Серію B та отримати місце в елітному італійському дивізіоні, після чого подовжив контракт із клубом ще на один сезон.

Завершив професійну футбольну кар'єру у червні 2005. У своєму останньому професійному матчі відзначився двома голами у ворота турінського «Ювентуса».

Виступи за збірні

Викликався до складу національної збірної Італії з 1991 року. Однак, оскільки італійці провалили відбір до чемпіонату Європи 1992 року, першим великим турніром Дзоли у складі збірної став чемпіонат світу 1994 року у США. Збірна Італії вкрай невпевнено розпочала турнір, вийшовши до етапу 1/8 лише як одна з найкращих команд, що зайняли треті місця у групах. Невдало проходив і матч 1/8 фіналу проти збірної Нігерії, що змусило тренера італійців Арріго Саккі згадати, що у його розпорядженні є такий нападник, як Дзола. Дзола вийшов на заміну у цьому матчі лише аби бути за декілька хвилин вилученим арбітром з поля. Досить невинний відбір м'яча у нігерійського захисника та суддівська помилка коштували Дзолі вилучення та наступної дискваліфікації на ігри чвертьфіналу та півфіналу. Нападник мав можливість вийти під час фінальної гри проти збірної Бразилії, однак тренер італійців зробив вибір на користь напівтравмованого Роберто Баджо. Італійці програли фінальну гру у серії післяматчевих пенальті, а Дзола обмежився лише декількома хвилинами ігрового часу на турнірі, відграних у нещасливому для себе матчі проти нігерійців.

За два роки на чемпіонаті Європи 1996 Дзола взяв участь в усіх трьох іграх збірної Італії на груповому етапі змагання. В останньому матчі цього етапу проти збірної Німеччини нападник мав шанс забезпечити вихід своєї команди у наступну стадію турніру, однак схибив з 11-метрової позначки, гра завершлася нульовою нічиєю і італійці були змушені повертатися додому.

Згодом Дзола брав участь у відбіркових матчах до чемпіонату світу 1998 року, зокрема приніс своїй збірній виїзну перемогу над англійцями, забивши єдиний м'яч у грі на Вемблі у лютому 1997. Збірна Італії кваліфікувалася для участі у фінальній частині чемпіонату світу, однак Дзола не потрапив до заявки збірної на цей турнір, після чого прийняв рішення про завершення виступів на рівні збірної. На той момент в активі гравця було 35 зіграних ігор та 10 забитих у формі збірної м'ячів.

Тренерська кар'єра

Джанфранко Дзола на чолі «Вест Гем Юнайтед»

По завершенні ігрової кар'єри 2006 року прийняв пропозицію увійти як асистент до тренерського штабу молодіжної збірної Італії, який очолював його колишній партнер по «Челсі», інший видатний італійський нападник П'єрлуїджі Казірагі. Пара молодих тренерів забезпечила кваліфікацію італійської «молодіжки» на футбольний турнір Олімпійських ігор 2008 року, на якому команда дійшла до чвертьфіналу.

9 вересня 2008 року Дзола підпсав трирічний контракт з клубом англійської Прем'єр-ліги «Вест Гем Юнайтед». За результатами першого сезону Дзоли у керма лондонської команди «Вест Гем» фінішував на 9 місті у чемпіонаті, команді забракло лише 2 очок аби потрапити до Ліги Європи УЄФА наступного сезону.

Однак вже наступного сезону результати команди значно погіршилися — 17 місце у чемпіонаті. 11 травня 2010 року, відразу ж по завершенні сезону, керівництво «Вест Гема» оголосило про передчасний розрив контракту із Дзолою.

У липні 2012 року італієць очолив команду іншого англійського клубу, «Вотфорда» з Футбольної ліги. У своєму першому сезоні з новою командою майже виконав завдання виведення її до Прем'єр-ліги, лише в рамках плей-оф поступившись «Крістал Пелес». Втім наступного сезону результати команди погіршилися і в грудні 2013, після п'яти домашніх поразок поспіль, Дзолу було звільнено з клубу, команда якого на той час посідала лише 13-е місце в лізі.

24 грудня 2014 року було оголошено про призначення Дзоли головним тренером італійського «Кальярі»[2]. В 2015—2016 роках очолював катарського клубу «Аль-Арабі» (Доха).

15 грудня 2016 був призначений головним тренером англійського клубу «Бірмінгем Сіті». Пішов у відставку 17 квітня 2017 року після чергової поразки команди. Загалом під його керівництвом «Бірмінгем» провів 24 гри, в яких було здобуто лише дві перемоги.

18 липня 2018 року повернувся до лондонського «Челсі», в якому провів чи не найкращі роки ігрової кар'єри, ставши асистентом співвітчизника Мауріціо Саррі у тренерському штабі клубу.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1984–85 «Нуорезе»C240---------40
1985–86Міжрег.2710---------2710
Усього за «Нуорезе»3110------3110
1986–87 «Торрес»C2308---------308
1987–88C1242КІ-C--------242
1988–89C13411КІ-C--------3411
Усього за «Торрес»8821------8821
1989–90 «Наполі»A182КІ61КУЄФА20---263
1990–91A206КІ70КЧ20СІ00296
1991–92A3412КІ41------3813
1992–93A3312КІ62КУЄФА40---4314
Усього за «Наполі»10532234800013636
1993–94 «Парма»A3318КІ73КВК91СУ205122
1994–95A3219КІ74КУЄФА125---5128
1995–96A2910КІ10КВК52СІ103612
лип.-лист. 1996A82КІ10КУЄФА20---112
Усього за «Парму»102491672883014964
лист. 1996–97 «Челсі»ПЛ238КА+КЛ7+04+0------3012
1997–98ПЛ278КА+КЛ1+40+0КВК84СА104112
1998–99ПЛ3713КА+КЛ6+01+0КВК51СУ104915
1999–00ПЛ334КА+КЛ5+01+0ЛЧ143---528
2000–01ПЛ369КА+КЛ3+12+1КУЄФА20СА104312
2001–02ПЛ353КА+КЛ6+51+0КУЄФА41---505
2002–03ПЛ3814КА+КЛ3+32+0КУЄФА20---4616
Усього за «Челсі»2295931+1311+13593031180
2003–04 «Кальярі»B4313КІ11------4414
2004–05A319КІ64------3713
Усього за «Кальярі»742275----8127
Усього за кар'єру6291939028711760796238
 Статистика матчів і голів за збірну —  Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
13/11/1991ГенуяІталія 1 – 1 НорвегіяВідбір до ЧЄ 1992-
21/12/1991ФоджаІталія 2 – 0 КіпрВідбір до ЧЄ 1992-
19/02/1992ЧезенаІталія 4 – 0 Сан-Маринотовариський матч-
13/10/1993РимІталія 3 – 1 ШотландіяВідбір до ЧС 1994-
23/03/1994ШтутгартНімеччина 2 – 1 Італіятовариський матч-
27/05/1994ПармаІталія 2 – 0 Фінляндіятовариський матч-
05/07/1994БостонНігерія 1 – 2 д.ч. ІталіяЧС 1994 - 1/8 фіналу- 63'  75'
07/09/1994МариборСловенія 1 – 1 ІталіяВідбір до ЧЄ 1996-
08/10/1994ТалліннЕстонія 0 – 2 ІталіяВідбір до ЧЄ 1996-
21/12/1994ПескараІталія 3 – 1 Туреччинатовариський матч-
25/03/1995СалерноІталія 4 – 1 ЕстоніяВідбір до ЧЄ 19962
29/03/1995КиївУкраїна 0 – 2 ІталіяВідбір до ЧЄ 19961
26/04/1995ВільнюсЛитва 0 – 1 ІталіяВідбір до ЧЄ 19961
21/06/1995ЦюрихІталія 0 – 2 Німеччинатовариський турнір-
06/09/1995УдінеІталія 1 – 0 СловеніяВідбір до ЧЄ 1996-
08/10/1995СплітХорватія 1 – 1 ІталіяВідбір до ЧЄ 1996-
11/11/1995БаріІталія 3 – 1 УкраїнаВідбір до ЧЄ 1996-
15/11/1995Реджо-нель-ЕміліяІталія 4 – 0 ЛитваВідбір до ЧЄ 19963
24/01/1996ТерніІталія 3 – 0 Уельстовариський матч-
29/05/1996КремонаІталія 2 – 2 Бельгіятовариський матч-
11/06/1996ЛіверпульРосія 1 – 2 ІталіяЧЄ 1996 - 1-й етап-
14/06/1996ЛіверпульЧехія 2 – 1 ІталіяЧЄ 1996 - 1-й етап-
19/06/1996МанчестерНімеччина 0 – 0 ІталіяЧЄ 1996 - 1-й етап-
05/10/1996КишинівМолдова 1 – 3 ІталіяВідбір до ЧС 1998-
09/10/1996ПеруджаІталія 1 – 0 ГрузіяВідбір до ЧС 1998-
06/11/1996СараєвоБоснія і Герцеговина 2 – 1 Італіятовариський матч-
22/01/1997ПалермоІталія 2 – 0 Північна Ірландіятовариський матч1
12/02/1997ЛондонАнглія 0 – 1 ІталіяВідбір до ЧС 19981
29/03/1997ТрієстІталія 3 – 0 МолдоваВідбір до ЧС 19981
02/04/1997ХожувПольща 0 – 0 ІталіяВідбір до ЧС 1998-
30/04/1997НеапольІталія 3 – 0 ПольщаВідбір до ЧС 1998-
04/06/1997НантІталія 0 – 2 Англіятовариський турнір-
11/06/1997ПарижІталія 2 – 2 Франціятовариський турнір-
10/09/1997ТбілісіГрузія 0 – 0 ІталіяВідбір до ЧС 1998-
11/10/1997РимІталія 0 – 0 АнгліяВідбір до ЧС 1998-
Усього Матчів (69 місце) 35 Голів (31 місце) 10

Титули і досягнення

«Наполі»:

«Парма»:

«Челсі»:

Збірна Італії:

Особисті

Виноски

  1. Tactical switch — стаття про Карло Анчелотті у часописі The Times, 24 травня 2005. (англ.)
  2. Дзола офіційно очолив Кальярі. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 25 грудня 2014.
  3. Офіційний сайт Президента Італії (італ.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.