Луїш Фроїш

Народився в Лісабоні, в шляхетній родині. В дитинстві служив при португальському королівському дворі. 1548 р. став членом Товариства Ісуса. Того ж року відправився до Східноіндійської провінції Товариства з центром в Гоа. 1561 р. прийняв священство. З 1563 р. працював у Японії. Від 1565 р. проповідував у Кіото[3]. 1569 р. переміг на релігійному диспуті буддистського ченця Асаяму Нічіджьо[4]. Отримав патронат для єзуїтської місії в Центральній Японії від магната Оди Нобунаґи[5]. 1577 р. призначений суперіором регіону Бунґо[3]. 1580 року відвідав замок Адзучі, резиденцію Нобунаґи. Завдяки феноменальній пам'яті швидко опанував японську мову, працював перекладачем і секретарем голів єзуїтської місії в Японії[3]. Виконував обов'язки помічника візитатора Алессандро Валіньяно (1580–1582) та віце-провінціала Японії Ґаспара Коельйо (1583–1586)[3]. Після указу Тойотомі Хідейоші 1587 р. про вигнання місіонерів мешкав у Кадзусі. 1591 р. разом із візитатором Валіньяно вів переговори про скасування указу на аудієнції Хідейоші в Кіото. З 1595 р. жив у Наґасакі. У 1580–1589 рр. уклав багатотомну «Історію Японії», цінне джерело з історії, філософії та релігієзнавства Японії XVI ст[3]. Автор етнографічного «Трактату» про порівняння європейської і японської культур, а також «Записів про мучеництво 26 японських святих». Помер у Наґасакі. Також — Луїс Фройс, Луїс Фроес (ст.-порт. Luis Froes).

• Фроїш, Луїш // Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа. — К.: Дух і Літера, 2013. — 960 с. з іл. ISBN 978-966-378-293-5 — С. 931.