Любий Іван Семенович

• В червні 1924 року закінчив дивізійну школу 100-ї стрілецької дивізії Червоної Армії.
• В вересні 1926 року — Київську піхотну школу.
• В травні 1935 — Вищу прикордонну школу ОДПУ-НКВС СРСР міста Москви.
• 8 березня 1939 — Військову академію імені Фрунзе.

На військовій службі з 15 грудня 1923 по 1956. Розпочинав службу як військовослужбовець термінової служби.

• З 15 грудня 1923 по лютий 1924 — червоноармієць 134-го стрілецького полку.
• З червня 1924 по вересень 1924 — помічник командира роти 299-го стрілецького полку.
• З 1924 по вересень 1926 — курсант Київської піхотної школи.
• На службі в ОДПУ-НКВС-МВС СРСР з вересня 1926 року. Розпочинав як командир взводу 26-го Одеського прикордонного загону військ ОДПУ.
• З жовтня 1926 по жовтень 1933 — в рядах особового складу 24-го Могилів-Подільського прикордонного загону військ ОДПУ-НКВС СРСР:
  • з жовтня 1926 по січень 1930 — помічник командира прикордонної застави;
  • з січня 1930 по грудень 1931 — командир прикордонної застави;
  • з грудня 1931 по грудень 1932 — уповноважений управління прикордонної комендатури.
• З жовтня 1933 по травень 1935 — слухач Вищої прикордонної школи ОДПУ-НКВС СРСР (м. Москва).
• З 7-го травня 1935 по 4-те липня 1937 — інструктор оперативного відділу Управління прикордонними військами НКВС Української РСР.
• З 4-го липня по 3-тє жовтня 1937 — начальник відділу штабу Могилів-Подільського прикордонного загону військ НКВС СРСР.
• З Жовтня 1937 по 8-ме березня 1939 — слухач Військової академії імені Фрунзе (м. Москва).
• З 8-го березня 1939 по 26 лютого 1941 — начальник Головного військово-будівного управління НКВС СРСР, а потім, до червня 1941 — начальник будівельного відділу НКВС СРСР.

Учасник Великої Вітчизняної війни з перших її днів:

• з липня по серпень 1941 — начальник охорони тилу Особливої групи війсь з оборони міста Москви, і, одночасно, заступник начальника Управління охорони тилу Західного фронту;
• з серпня по вересень 1941 — начальник Управління охорони тилу Центрального фронту;
• з вересня 1941 по лютий 1942 — заступник начальника Головного управління внутрішніх військ НКВС СРСР (перебуваючи на вказаній посаді, курирував війська, що охороняли залізно-дорожні споруди) та, одночасно з тим, з 13 жовтня 1941 — начальник Серпухівського сектору оборони Москви.
• В лютому — липні 1942 — начальник Управління військ НКВС СРСР з охорони особливо важливих промислових підприємств.
• З 8-го липня 1942 по 3-тє січня 1943 — начальник Управління прикордонних військ НКВС Західно-Сибірського округу.
• З січня 1943 по липень 1945 — начальник Управління військ НКВС СРСР з охорони тилу ряду фронтів: Західнго, потім з 28 квітня 1944 — 3-го Білоруського. З 11 січня по 4 липня 1945 року одночасно ще й заступник уповноваженого НКВС СРСР на 3-му Білоруському фронті.

В боях за Східну Пруссію проявив яскравий талант полководця. Під його керівництвом, зокрема, військами НКВС СРСР були проведені ефективні зачистки (11-19 квітня) території Східної Пруссії та її столиці Кенігсбергу (нині місто Калінінград) від залишків розбитих гітлерівських військ, та великої кількості диверсійно-розвідувальних та шпигунсько-терористичних груп ворога, що діяли в нашому тилу на звільнених територіях, а також численних бандитських угруповань.

В післявоєнний період входив до вищого керівництва НКВС-МВС СРСР:

• з 16 лютого по 12 березня 1948 — командир Особливого дорожньо-будівельного корпусу НКВС-МВС СРСР;
• з 12 березня 1948 — 14 березня 1950 — начальник головного управління шосейних доріг (ГУШОСДОР) МВС СРСР (накази МВС СРСР: про призначення № 294 від 12.03.1948; про звільнення № 383 від 14.03.1950);
• з 12 квітня 1950 по 25 січня 1952 — начальник Головного управління з розвідки та експлуатації підприємств з видобутку кольорових та рідкісних металів в Красноярському краї МВС СРСР («Єнісейбуд») та, одночасно — начальник Східно-Свинцевого управління Єнісейбуду МВС СРСР (накази МВС СРСР: про призначення № 00243 від 12.04.1950; про звільнення № 99 від 25.01.1952);
• з 25 січня 1952 по жовтень 1953 — начальник управління будівництва № 601 («Хімбуд» — Управління з будівництва Сибірського хімічного комбінату) та Виправно-трудового табору (поблизу міста Томськ; нині — місто Сєверськ Томської області) Головного управління таборів промислового будівництва МВС СРСР (наказ МВС СРСР про призначення № 99 від 25.01.1952);
• з 28 травня по 10 липня 1954 — начальник Управління будівництва № 585 та, одночасно, начальник військово-будівельних частин МВС СРСР;
• з 10 липня по (не раніше ніж) 19 серпня 1955 — начальник Білогірського виправно-трудового табору (селище Шатки Арзамаського району Горьківської області) ГУЛАГу МВС СРСР (наказ МВС СРСР про призначення № 00562 від 07.07.1954).

Протягом проходження військової служби мав такі звання:

• капітан — з 3 квітня 1936;
• майор — дата присвоєння невідома;
• комбриг — з 9 березня 1939 року. Звання присвоєне перескочивши військове звання «полковник».
• генерал-майор — відповідно до постанови Ради Народних Комісарів СРСР від 4-го червня 1940 року. В порядковому списку осіб яким було присвоєно звання генерал-майор він під номером 244;
• генерал-лейтенант — згідно з постановою Ради Народних Комісарів СРСР від 17 листопада 1944 року.

З 1956 року — військовий пенсіонер.

Кавалер великої кількості державних нагород, зокрема не менше п'яти орденів:

• двох орденів Червоного Прапора (15.06.1943 та 03.11.1944)
• ордена Суворова 2-го ступеню (19.04.1945)
• ордену Вітчизняної війни 1-го ступеню (29.09.1943)
• ордену Червоної Зірки (27.04.1940)

Крім того нагороджений не менш ніж трьома медалями, в тому числі: «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945» та «За взяття Кенігсбергу».

Крім того, 28-го квітня 1942 року удостоєний почесного звання «Заслужений робітник НКВС» із врученням нагрудного знаку.

Помер в 1963 році. Місце поховання невідоме.

• Керівники Внутрішніх військ
• Короткі біографії та послужні списки керівників НКВС