Білогірськ
Білогі́рськ (до 1944 року — Карасубаза́р; крим. Qarasuvbazar) — місто в Україні, адміністративний центр Білогірського району Автономної Республіки Крим. Розташоване в долині річки Біюк-Карасу і її приток — невеликих річок Сарису і Тана-Су за 45 км на схід від Сімферополя (автошлях Р23).
Білогірськ | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
![]() | |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | ![]() | ||||||||
Область | Автономна Республіка Крим (окупована й анексована Росією) | ||||||||
Район | Білогірський район | ||||||||
Код КОАТУУ: | 0120710100 | ||||||||
Засноване | 13 ст. | ||||||||
Колишня назва | Карасубазар | ||||||||
Статус міста | з 1926 року | ||||||||
Населення | ▲18 252 (01.01.2014)[1] | ||||||||
Площа | 5.42 км² | ||||||||
Густота населення | 3367.53 осіб/км² | ||||||||
Поштові індекси | 97600-97609 | ||||||||
Телефонний код | +380-6559 | ||||||||
Координати | 45°03′26″ пн. ш. 34°36′00″ сх. д. | ||||||||
Висота над рівнем моря | 189 м | ||||||||
Водойма | Біюк-Карасу | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Сімферополь | ||||||||
До станції | 43 км | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- фізична | 40 км | ||||||||
- автошляхами | 45,2 км | ||||||||
До Києва | |||||||||
- фізична | 668 км | ||||||||
- автошляхами | 844 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Рада | Білогірська міська рада | ||||||||
Адреса | 97600, м. Білогірськ, вул. Луначарського, 13 | ||||||||
Вебсторінка | Білогірська міськрада | ||||||||
|
Населення
Населення — 18 тис. осіб, з яких: росіяни — 37 %, кримські татари — 28 %, українці — 24 % та інші.
Є автостанція, яка пов'язує Білогірськ з усіма містами АР Крим.
Назва

Історична назва міста — Карасубазар (змінена після депортації кримських татар), у перекладі з кримськотатарської означає «ринок на Карасу». Карасу — невелика річка, на якій розташоване місто. Її назва дослівно перекладається на українську як «чорна вода» (qara — чорний, suv — вода), у тюркських мовах так називають річки, що починаються виступаючими з-під землі джерелами (на відміну від aq suv — білої води — поточної з гірських льодовиків).
Греки називали місто Маврон Кастрон (чорний замок).
Історія
У Криму був головним містом окремого каймаканства. У 15 ст. став значним містом, у кінці 16 ст. за кількістю населення випереджав усі міста півострова.
З 1623 — Карасубазар (у перекладі з кримськотатарської — ринок на чорній воді). Тричі (1624, 1628, 1630) Карасубазар завойовували запорожці. У 1675 на Карасубазар здійснив похід загін запорізьких козаків на чолі з кошовим отаманом Сірком і звільнив тисячу полонених.
У 1736, після того, як російській фельдмаршал Мініх зайняв і спалив ханську столицю Бахчисарай, кримський хан Фетіх Герай переніс столицю в Карасубазар, а з 1737 — місто було зайняте російськими військами під керівництвом генерала Дугласа.
У 1777 — російський загін під керівництвом О. Суворова, в околицях Карасубазара, переміг османсько-татарські війська.
З 1784 — Карасубазар був центром головного управління Новопрісоєдінєнного краю. З давніх часів це було багатонаціональне місто, до 1770-х рр. значну частину його населення становили вірмени; один з осередків створення вірменських рукописів.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 12968 осіб (6603 чоловічої статі та 6365 — жіночої), з яких 2515 — православної віри, 3191 — юдейської, 6330 — магометанської[2].
Економіка
Найбільше підприємство — Білогірський виноробний завод. Діють також філіал ВАТП «Білогірський завод продтоварів» і ВАТП «Білогірський завод добувних матеріалів», КП «Білогірське кар'єроуправління» та інші.
Соціальна сфера
У місті — 4 загальноосвітніх школи, 2 лікувальних установи, поліклініка, Будинок культури, кінотеатр, 2 бібліотеки, музична і дитяча спортивні школи, 2 стадіони. Також є краєзнавчий музей, готель.
Пам'ятки

.JPG.webp)
- Найдавніша пам'ятка архітектури — залишки караван-сараю Таш-Хан (45°03′15″ пн. ш. 34°36′16″ сх. д.), зведеного в XV ст.
- Поблизу міста, біля села Біла Скеля (Ак-Кая), розташований дивовижний пам'ятник природи — скеля Ак-Кая.
- Сафарі-парк «Тайган», у якому близько 50 африканських левів вільно живуть на площі більш ніж 30 га. Відвідувачі парку можуть спостерігати левів в умовах природної природи Криму. При цьому відвідувачі знаходяться на безпечних спеціально обладнаних мостах, розташованих над територією з левами. Довжина оглядових мостів над сафарі-парком складає більше 1 км.
На території міста встановлено пам'ятники:
- на честь перемоги російських військ під командуванням Олександра Суворова над османсько-татарськими військами в 1777,
- воїнам і партизанам Другої світової війни,
- на честь тричі Героя Соціалістичної Праці фізика Кирила Щолкіна,
- Герою Радянського Союзу А. Мірошніченку,
- воїнам-афганцям.
Відомі люди
У 1620–1622 роках тут у татарському полоні перебував Богдан Хмельницький.
У Білогорську народились:
- адмірал Лазар Серебряков
- Герой Радянського Союзу Олексій Мірошниченко
- співачка Ельзара Баталова.
- український контррозвідник Вадим Поярков.
Тут проживав вірменський композитор Олександр Спендіаров.
Міста-побратими
Галерея
- Будинок культури в Білогірську
- вул. Луначарського
- річка Біюк-Карасу
- Соборна мечеть
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-217)
Посилання
- БІЛОГІ́РСЬК // ЕСУ
- ukrfoto.net(рос.)
Джерела
- Білогірськ — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)