Людвіг Шарлемань

Людвіг (Людовик) Шарлемань, рос. адаптоване Людвіг Іванович Шарлемань, Шарлемань 2-й (фран. Charlemagne; 1784 (1788?), Санкт-Петербург — 4 ноября (16 ноября) 1845[1], там же) — російський архітектор майстер ампіру, представник мистецької династії Шарлеманів, молодший брат Йосипа Шарлеманя (1-го).

Людвіг Шарлемань
Народження 1784
Смерть 4 (16) листопада 1845
Поховання Волковський цвинтарd
Країна
(підданство)		  Російська імперія
Навчання Петербурзька академія мистецтв
Діяльність архітектор
Архітектурний стиль ампир
Найважливіші споруди Kalinkinskaya Hospitald
Батько Jean Baptiste Charlemagne-Baudetd
 Людвіг Шарлемань у Вікісховищі
Дача Головіна. 2007 рік

Біографія

Народився у Петербурзі, в родині французького скульптора Жана Батіста Боде (Шарлеманя), що приїхав у Росію у 1777 році на запрошення Катерини II. У 1797 році разом зі своїми братами (Йосипом, Іваном й Карлом) Людвіг вступив до Імператорської Академії мистецтв. Завершивши навчання в 1806 році із золотою медаллю 2-го ступеня, Шарлемань став працювати помічником архітекторів Луїджі Руска і Олександра Михайлова.

З 1820 року Людвіг Шарлемань працює архітектором Гофінтендантської контори, де займається переробками й ремонтом у петербурзьких палацах (Єлагіному, Зимовому, Таврійському та інших)

У 1823—1824 роках Шарлемань побудував Головінську дачу (Виборзька набережна, 63)[2], одне з найкращих дерев'яних будівель в стилі ампір.

фрагмент ґрат Літнього саду, відлитих за проєктом Шарлеманя

За його проєктом у 1826 році відлита чавунна решітка Літнього саду з боку Мойки, а в 1827 там же споруджено Чайний будиночок, прикрашений доричними колонами.

На Кам'яному острові Шарлемань будує Гауптвахту Кам'янноострівського палацу (1824, Кам'яноострівський проспект, 77), 1827-1829 роках перебудовує Імператорську дачу[3] (арх. Григорій Пильніков та Карло Россі), названу згодом Старою, або Міністерською (набережна Хрестівки, 7). У 1836-1838 роках. поруч зі старою дачею за проєктом Шарлеманя було зведено будівлю Нової (Міністерської) дачі (набережна Хрестівки, 11)[4].

У 1829—1832 роках за проєктом Шарлеманя будується будівля Смирительного робітничого будинку (набережна річки Пряжки, 1, на 2-4 поверхах якої розташовувалася церква св. Миколая Чудотворця (не збереглася)[5]. З 1872 року тут розташована лікарня для душевнохворих.

У 1828-1832 роках за проєктом Шарлеманя будується будинок Інституту шляхетних дівчат у Полтаві (генеральний план розробив Олександр Штауберт).

У 1830—1833 роках у гирлі Фонтанки Шарлемань зводить будівлю Калинкінської лікарні (набережна річки Фонтанки, 166).

У 1831—1834 роках Шарлемань займається будівництвом Олександрінського сирітського будинку, де у 1843 році з Царського Села було переведено Імператорський Олександрівський ліцей[6].

Разом з архітектором Пьєтро Вісконті розробив проєкт Свято-Троїцького кафедрального й Успенського соборів в Катеринославі.[7]

Людвіг Іванович Шарлемань помер від водянки у 1845 році й був похований на Волковському лютеранському кладовищі[1] у Санкт-Петербурзі.

Примітки
  1. Петербурзький некрополь: у 4 томах / Упоряд. В. І. Саїтов.  — СПб.: Тип. М. М. Стасюлевича, 1913.  — Т. 4 (С—Ф).  — С. 504.
  2. Дача Ф. Головіна
  3. Власна Його Імператорської Величності дача
  4. Власна Е. І. в. дача . Міністерська дача
  5. Лікарня для душевнохворих св. Миколая Чудотворця — Психіатрична лікарня N 2
  6. Олександринський сирітський будинок — Імператорський Олександрівський Ліцей
  7. Свято-Троїцький кафедральний собор / Дніпропетровськ, Червона площа, 7

Література
  • Антонов Ст. Ст. Брати Шарлемани // Зодчі Санкт-Петербурга, XIX — початок XX століття.  — СПб, 1998.  — С. 219-224.
  • Антонов Ст. Ст. Петербург. Нове про старому. — М.: Центрполиграф, 2010.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.