Людвік Вільга

Лю́двік Вільга́ (пол. Ludwik Wilga; 1750 (?) — 1797) — державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Вільг гербу Бонча. Останній чернігівський воєвода (1783–1795). Ветельський державець (1750), грабовецький староста (1757–1796), ротмістр Народної кавалерії. Син Францішека-Фабіана Вільги і його дружини Теофілі Ярузельської гербу Сліповрон. Успадкував від батька частину села Лішно на Холмщині, а від матері — землі Голоби на Волині. Був також власником львівського передмістя Пруси (Ямпіль) та сіл Черці й Стенжаричі. Керував Грабовецьким староством, що складалося з 1 міста та 2 сіл. 1750 року був комісаром Скарбового трибуналу коронного. 1764 року — виборець Станіслава-Августа Понятовського. Представник Белзького воєводства на Сеймі Речі Посполитої в 1762 і 1766 роках[1]. 1767 року став фундатором греко-католицького монастиря василіян у Пухинках на Волині. 1778 року нагороджений орденом Святого Станіслава, а 1783 року — орденом Білого Орла[2]. Підтвердив своє шляхетство 1782 року на львівському міському суді. 1783 року добудував дві каплиці при мурованій римо-католицькій церкві Архангела Михаїла в Голобах, а 1793 року, після пожежі, відбудував усю церкву[3]. Одружений із Маріанною з Потоцьких, донькою львівського старости Йоахіма Потоцького.

Людвік Вільга
Помер 1797
Країна  Річ Посполита
Посада чернігівський воєвода, учасник виборів короля Польщіd, грабовецький старостаd і посол Сейму Речі Посполитоїd
Нагороди
Герб Бонча.

Примітки
  1. Bondyra, W. Reprezentacja sejmowa Rusi Czerwonej w czasach saskich. — Lublin, 2005.
  2. Męclewska, Marta. Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705–2008. — Warszawa 2008.
  3. Голоби. Парафія Архангела Михаїла // Волання з Волині.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.