Голоби

Голо́би — селище міського типу в Україні, центр Голобської селищної територіальної громади Ковельського району Волинської області. До райцентру можна дістатися автошляхом М19, який збігається із єврошосе E85.

смт Голоби
Герб Голоб Прапор Голоб
Георгіївська церква у Голобах (1783 р.)
Георгіївська церква у Голобах (1783 р.)
Країна  Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Ковельський район
Громада Голобська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване
Перша згадка середина 16 століття
Статус із 13.04.1957 року
Площа 0,57 км²
Населення ▼ 4042 (01.01.2017)[1]
Густота 7247 осіб/км²
Поштовий індекс 45070—072
Телефонний код +380 3352
Географічні координати 51°04′57″ пн. ш. 25°00′39″ сх. д.
Висота над рівнем моря 185 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Голоби
До райцентру:
 - залізницею: 26 км
 - автошляхами: 26,7 км
До обл. центру:
 - залізницею: 58 км
 - автошляхами: 47,4 км
Селищна влада
Адреса 45070, Волинська обл., Ковельський р-н, смт. Голоби
Карта
Голоби
Голоби

Голоби у Вікісховищі

Походження назви

За народним переказом, у давнину село належало жорстокому поміщикові, який наказував непокірним селянам вистригати волосся (голити лоби). Від гололобих селян і село назвали Головлобами, потім Голобами. Цієї версії дотримувався дослідник топонімії Волині Володимир Покальчук. За іншим переказом, назва села походить від слова головби — возії лісу[2].

Демографія

Населення Голоб впродовж останнього десятиліття повільно скорочується в середньому на 2,6% на рік[3][4].

Історія

В історичних джерелах Голоби вперше згадуються в середині 16 століття, коли вони входили до складу Мельницької волості разом з Бруховичами, Козлиничами і були підпорядковані Луцькому замку. В описі Луцького замку за 1545 рік говориться: «на будівництво містка фортеці дерево возять із Мельницької волості люди господарські по імені Козлиничі, Бруховичі і Головби». В тих же документах записано, що селяни цих сіл мусили «виконувати службу з возом і сокирою».

У 16 столітті Голоби з Мельницею і Бруховичами стали володіннями Польщі, в 1544 році король Сигізмунд I Старий передав Голоби своїй дружині Боні Сфорці, яка володіла ними до 1557 року. В 1573 році власниками Голобів стали Варвара Козинська і князь Юрій Збаразький, які мали там два фільварки з 61 двором, з них 22 двори городників. У той час селяни Голоб були повністю закріпачені, феодал мав необмежену владу над кріпаками.

Голобчани не мирилися зі свавіллям шляхти. В період походу військ Богдана Хмельницького (1648 р.) вони вступали до повстанських селянських загонів, що діяли під Ковелем, і громили своїх гнобителів. Голоби та інші села були спустошені польською шляхтою, що мстилася за свої поразки, село Голоби було спалене.

Після визвольної війни експлуатація селян посилилась. Шляхтич Богошевський брав з Голобчан подимне і подушне, грішми і натурою, крім того, примушував їх відробляти панщину, яка доходила вже до 4-5 днів на тиждень з господарства.

В роки російсько-шведської війни (1700–1721 рр.), коли там у 1708 р. з'явилось шведське військо, голобчани чинили запекли опір, за що шведи в 1708 році спалили село дотла. Старі Голоби були розташовані за 3 км на північ, у районі Стахора. Тепер на цьому місці можна знайти лише уламки цегли та інші ознаки поселення людей. Після війни серед лісу, вздовж старого тракту Ковель-Мельниця, голобські селяни почали споруджувати собі житла, закладати основу сучасних Голобів.

На початку 18 століття село належало шляхтичам Єрузальським (Ярузельським). При Юзефі Єрузальському тут був побудований римо-католицький костел (1711–1728 рр.) в стилі бароко на місці старого, за деякими даними, спаленого шведами у 1708 р. У першій половині 18 століття в центрі старовинного парку розмістився палац шляхтичів Вільгів-Єрузальських. На трикутному тимпані фронтону палацу був розміщений родинний герб Вільгів, що вказує на генерал-майора Франциска Фабіана Вільгу (Franciszek Fabian Wilga), одруженого з Теофілою Єрузальською, як ініціатора будівництва палацу або принаймні його перебудови, якщо він був побудований його тестем Юзефом Єрузальським. Вважається, що маєток був зведений не пізніше 1730-35 рр. Зовні він нагадував палац Чарторийських у Любліні (зведений у другій пол. 17 ст., у 1725-28 рр перебудований архітектором Франциском Майєром). Під час пожежі у сер. 19 ст. палац був зруйнований. Тепер від нього залишився лише земляний насип. У парку була ділянка, обнесена високим частоколом, де вільно бродили дикі звірі. Тому ту частину парку довго іменували звіринцем. Про колишню велич та розкіш магнатів Вільгів свідчить кам'яна башта, яка служила раніше в'їзною брамою до палацу, та двоповерховий будинок другої половини 19 століття.

У 1783 р. новий власник Голобів, син Франциска Вільги чернігівський воєвода Людвік Вільга спорудив у селі Георгіївську церкву[5]. Того ж року він добудував дві каплиці при мурованому римо-католицькому костелі Архангела Михаїла. 24 квітня 1786 року у вежу костелу влучила блискавка і він постраждав від пожежі. У 1793 році Людвік Вільга відбудував костел[6]. У 1795 році в Голобах налічувалося 90 дворів і 615 жителів.

У 1871 році через Голоби було прокладено залізницю. Одночасно була побудована нова дорога на Ковель, яка перерізала навпіл великий ставок, що був у парку. Сучасні вулиці Шевченка та Грушевського - це старий шлях.

У 1876 році тут було споруджено станцію залізниці Ковель-Луцьк[7].

У 1918 в Голобах була сформована 2-га Синьожупанна дивізія УНР (В.Зелінський "Синьожупанники", Берлін, 1938, с.34. http://diasporiana.org.ua/istoriya/10587-zelinskiy-v-sinozhupanniki/

В липні 1920 року в Голобах утворився ревком на чолі з І. Р. Янком, а у вересні-жовтні село перейшло під владу Польщі.

З січня 1940 року Голоби — центр Голобського району. 21 січня 1958 р. Голоби приєднали до Ковельського району, згодом деякий час вони були у складі Рожищенського району (1962 - 1963).

За часи німецької окупації під час Німецько-радянської війни гітлерівці вивезли з селища майже 350 осіб на каторжні роботи в Німеччину, спалили 48 будинків. Голоби зайнято Червоною Армією 16 березня 1944 року[7].

1957 року Голобам надано статус селища міського типу. У селищі є краєзнавчий музей.

14 серпня 2015 була утворена Голобська об'єднана територіальна громада.

Пам'ятки архітектури
Перелік пам'яток архітектури [8]
Пам'ятка Дата Охоронний №
та № у комплексі
Національного значення
Михайлівський костел (мур.) 1711–1728 рр. 140 / 0
Садиба (мур.) XVIII — поч. XIX ст. 1027 / 0
Садибний будинок (мур.) поч. XX ст. 1027 / 1
В'їзна брама (мур.) XVIII ст. 1027 / 2
Георгіївська церква (мур.) 1783 р. 1028 / 1
Дзвіниця Георгіївської церкви (дер.) XVIII ст. 1028 / 2
Місцевого значення
Будинок залізничної станції (мур.) 1903 р. 171-м

Транспорт
Будинок залізничної станції

Є однойменна залізнична станція (лінія Берестя-Київ збудована в 1873). У 2001 році гілка була електрифікована.

Через селище пролягає автошлях європейського значення E85, що з'єднує Егейське та Балтійське моря, у межах України траса має назву М19, ділянка Луцьк—Ковель.

Відомі люди

Уродженці Голоб

Мешканці селища

Галерея
  • Наполеон Орда. Голоби. Папір, олівець, акварель, 21,3×28,5. 1862-70 рр.
  • Костел святого Михайла. Польська листівка 1920-их років
  • Костел святого Михайла.Сучасний вигляд
  • Георгіївська церква (1783 р.) - фрески біля центрального входу
  • Дзвіниця Георгіївської церкви (дер., 18 ст.)
  • Будинок Ронікерів та Марії М'яновської (19-поч. 20 ст.) - вигляд від дороги
  • Будинок у парку, побудований на фундаменті концертного залу маєтку Вільгів, з прибудовами 19-20 ст.
  • Садиба Вільгів, в'їзна брама (18 ст.)
  • Скульптура з колишньої ринкової площі.
  • Скульптура з колишньої ринкової площі.
  • Скульптура з колишньої ринкової площі.
  • Могили братські (3) радянських воїнів (розташування поховання)
  • Могили братські (3) радянських воїнів (перша з трьох плит з переліком загиблих)
  • Могили братські (3) радянських воїнів (друга з трьох плит з переліком загиблих)
  • Могили братські (3) радянських воїнів (третя з трьох плит з переліком загиблих)
  • Могила братська партизан, серед яких поховано Мартинюка Г. Ф.
  • Пам'ятник Мартинюку Г. Ф. на братській могилі партизан
  • Могила Бенделіані Ч. К. – Героя Радянського Союзу

Примітки
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста: Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. — К.: Наукова думка, 1978. — С. 36.
  4. Стаття «Голоби»Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  5. [недоступне посилання з липня 2019]
  6. Голоби. Парафія Архангела Михаїла // Волання з Волині.
  7. Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 745 с.
  8. Пам'ятки містобудування і архітектури на сайті Управління культури та туризму Волиньобладміністрації. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 20 травня 2012.

Література
  • Р.Н. Оксенюк, С.С. Хрін. Голо́би // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.332-342

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.