Людевит Гай

Обкладинка «Короткої основи… правописання» Гая

Народився у м. Крапина (тоді Австрійська імперія, нині Крапинсько-Загорська жупанія, Хорватія).

Людевит Гай став одним з творців літературної хорватської мови. У 1830 році написав і опублікував граматику хорватської мови — «Коротку основу хорватсько-славенського правописання» («Kratka osnova hrvatsko-slavenskoga pravopisanja, Budp., 1830»). До цього у Хорватії існувало сім різних правописів, з яких Гай вивів один, взявши за основу штокавський діалект, близький до сербської. Абетка єдиної хорватської мови стала базуватися на латиниці, з додатковими «чеськими» надрядковими знаками.

Діяльність Гая включала також створення журналу й першої хорватської газети «Новіне хорватске» (Novine horvatzke, 1835; з 1836 року — Ilirske narodne novine «Іллірійська народна газеат») з літературним додатком «Даниця» (Danicza «Зоря», пізніше Danica ilirska «Зоря іллірійська»), в яких знайомив з літературою і фольклором слов'янських народів, зокрема українським.

Виступав з пропагандою ідей зближення і культурного єднання південних слов'ян і слов'янства в цілому. У 1840 і 1867 приїздив до Росії, де зблизився з московськими слов'янофілами.

Людевит Гай — автор патріотичних віршів німецькою, а з 1826 хорватською мовою («Ода із Загоріа», 1832), слів і музики пісні «Ще Хорватія не загинула» (1833, опубліковано 1835).

Наприкінці життя відійшов від активної громадської діяльності. Помер у м. Загреб (тоді Австро-Угорщина).

Творчістю Людевита Гая цікавилися О. Бодянський, І. Срезневський, М. Шашкевич. У 1842 році в Одесі видано нарис М. Надєждіна «Рід княжевичів», в якому дано докладну характеристику культурницької діяльності Гая. Про його творчість писав також Іван Франко (стаття «Слов'янська взаємність в розумінні Яна Коллара і тепер», 1893), визначав тісні зв'язки Гая з представниками слов'янських культур, зокрема Е. Коритком, молодим фольклористом, вихідцем з Покуття, який збирав словенські народні пісні (стаття «Еміль Коритко, забутий слов'янський етнограф», 1908)[3].

• Програмний вірш Гая «Злагода та об'єднання хорватів» (Horvatov sloga i sjedinjenje) містить окремі рядки, що є прямими ремінісценціями до державного гімну Польщі та державного гімну України, а також перегук із віршем Маркіяна Шашкевича про рідну мову[4].
• Людевиту Гаю належала земельна ділянка, на якій у XIX столітті було засновано центральний загребський цвинтар Мірогой — нині одне з найгарніших кладовищ у Європі. Саме там похований і сам Гай.

• Пащенко Є. М. Гай Людевіт // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 374—375
• Лещиловская И. И. Иллиризм. К истории хорватского национального Возрождения. — М., 1969. (рос.)
• Прийма Ф. Я. Н. И. Надеждин и славяне // Славянские литературные связи. — Л., 1968. (рос.)

• Вук Караджич