Гаєвиця
Гаєвиця (хорв. Gajica) — варіант латинської абетки, що його розробив на основі чеського правопису[1] хорватський поет, лінгвіст Людевит Гай (хорв. Ljudevit Gaj). Уперше її опублікували 1830 року в Гаєвій книжці «Kratka osnova horvatsko-slavenskog pravopisanja» (Коротка основа хорватсько-слов'янського правопису). Гаєвицю використовують всі сербо-хорватські мови, але різною мірою: для хорватської це єдина офіційна абетка, для боснійської і чорногорської — одна з двох поряд з кирилицею, але при цьому гаєвиця переважає; для сербської — також один із двох офіційних алфавітів на ряду з кирилицею і обидві абетки вживають більш-менш однаково часто. Крім того, гаєвицю використовують також для транслітерації македонських слів латинкою, зокрема, для експортних написів македонських власних назв.
Абетка
| Літера | Ім'я | IPA | Літера | Ім'я | IPA | Літера | Ім'я | IPA |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| A, a | a | /a/ | G, g | ge | /g/ | O, o | o | /o/ |
| B, b | be | /b/ | H, h | ha | /x/ | P, p | pe | /p/ |
| C, c | ce | /ʦ/ | I, i | i | /i/ | R, r | er | /r/ |
| Č, č | če | /tʃ/ | J, j | je | /j/ | S, s | es | /s/ |
| Ć, ć | će | /ʨ/ | K, k | ka | /k/ | Š, š | eš | /ʃ/ |
| D, d | de | /d/ | L, l | el | /l/ | T, t | te | /t/ |
| Dž, dž | dže | /dʒ/ | Lj, lj | elj | /ʎ/ | U, u | u | /u/ |
| Đ, đ | đe | /ʥ/ | M, m | em | /m/ | V, v | ve | /ʋ/ |
| E, e | e | /e/ | N, n | en | /n/ | Z, z | ze | /z/ |
| F, f | ef | /f/ | Nj, nj | enj | /ɲ/ | Ž, ž | že | /ʒ/ |
В оригінальній гаєвиці, для передачі звуку /ʥ/, використовувано літеру Dj, яку пізніше замінили на Đ.
Диграфи
У гаєвиці Dž, Lj, Nj вважаються не сполученнями окремих літер, а диграфами. Це означає, що:
- у словниках слово «njegov» йде після «novine», в окремій «NJ» секції, між словами на «N» та словами на «O» і відповідно слово «bolje» йде після слова «bolnica» і т.і.
- у вертикальному написанні диграфи пишуться разом, також диграфи Dž, Lj, Nj пишуться разом в горизонтальному випадку, якщо між словами є пропуски, наприклад: M J E NJ A Č N I C A.
- Але у випадку власних назв, або коли потрібно написати слово з великої літери, великою буде лише перша частина диграфа: «Njemačka», а не «NJemačka».
- Unicode включає нероздільні символи для цих диграфів: Dž dž Lj lj Nj nj (проте, на практиці їх здебільшого передають парами окремих літер; на хорватській розкладці клавіатури символи диграфів також відсутні).
Гаєвиця в словенській мові
Після 1838-40 Гаєву абетку почали використовувати в словенській мові, бо її багато хто розцінював як діалект мови хорватської. Пізніше гаєвиця (словен. gajica) стала єдиною офіційною абеткою, замінивши три інших варіанти запису (словен. bohoričica, dajnčica, metelčica), авторами яких були відповідно Богорич, Дайнко (Dajnko) та Метелко (Metelko).
Словенська версія гаєвиці має ряд відмінностей від хорватської:
- немає Ć та Đ, бо відсутні відповідні звуки. Але ними записують імена з хорватської та сербської мов. Тож словенські імена, що мають закінчення на -ич, пишуть Zahovič, Ačimovič, а хорватські чи сербські ймена пишуть із тими літерами, наприклад Milošević чи Đinđić,
- DŽ не є одним звуком, однак теж для запозичених слів, наприклад: džungla від jungle (джунглі),
- LJ і NJ також не диграфи, бо не є одним звуком, як у хорватській; їх вимовляють окремо, тобто такі слова як polje, konji хорвати кажуть /pôʎe/ i /kôɲi/, тоді як словенці вимовляють окремо як /póːljɛ/ (/pɔljéː/) i /kɔ́nji/.
Примітки
- Comrie, Bernard; Corbett, Greville G. (1 вересня 2003). The Slavonic Languages. Taylor & Francis. с. 45. ISBN 978-0-203-21320-9. Процитовано 22 листопада 2017. «...following Vuk's reform of Cyrillic in the early nineteenth century, Ljudevit Gaj in the 1830s performed the same operation on Latinica, using the Czech system and producing a one-to-one symbol correlation between Cyrillic and Latinica as applied to the Serbian and Croatian parallel systems»