Гімн України

Держа́вний Гі́мн Украї́ни — один із головних державних символів України поряд із прапором і гербом. Державним гімном є пісня «Ще не вмерла України і Слава, і Воля»: слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького. Офіційна музична редакція ухвалена Верховною Радою 15 січня 1992 року, текст гімну затверджено Законом України «Про Державний Гімн України» 6 березня 2003 року ( інструментальне виконанняфайл;  хорове виконанняфайл.

Державний Гімн України
Ноти Державного Гімну України для мішаного хору та фортепіано
Країна  Україна
Слова Павло Чубинський, 1862
Мелодія Михайло Вербицький, 1863
Затверджений

15 січня 1992 (офіційна редакція)

6 березня 2003 (Закон про гімн)
Музичний приклад
Гімн України (виконує ансамбль ім. Верьовки)

Державний Гімн України у Вікісховищі

Історія

Ноти для голосу та гітари. Автограф Михайла Вербицького

Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року, коли на одній з вечірок у Павла Чубинського, етнографа, фольклориста та поета, сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню, в якій згадувався цар Душан і в приспіві були слова «срце бије и крв лије за своју слободу» (або «срб се бије и крв лије за своју слободу…»)[1]. Чубинському пісня дуже сподобалася, і він раптом подався в іншу кімнату, а через пів години вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же проспівали на сербський мотив[2]. Деякі дослідники вважають, що на написання також вплинули мотиви мазурки «Jeszcze Polska nie zgineła…», яка згодом стала польським гімном[3]. «Марш Домбровського» на той час був популярним серед народів, що боролися за незалежність (уже за кілька місяців після написання вірша Чубинського, почалося січневе повстання). Зокрема, на мотив цієї польської пісні словацький поет Само Томашек написав пісню «Гей, Словаки», що була гімном Словаччини та Югославії.

Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об'єднаних у Громаду, сталося дуже швидко. 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дав розпорядження вислати Чубинського «за шкідливий вплив на розум простолюду» («за вредное влияние на умы простолюдинов») на проживання в Архангельську губернію[4].

Перша публікація тексту вірша Павла Чубинського відбулась у львівському журналі «Мета» у номері 4 за 1863 рік. Отримавши поширення на Західній Україні, вірш не пройшов повз увагу релігійних діячів того часу. Один із них, отець Михайло (Вербицький), знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського написав музику до нього. Вперше надрукований у 1863, з нотами — в 1865.

Перше публічне виконання відбулось 10 березня 1865 у Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченого Тарасові Шевченку[5]. На платівку вперше записаний у кельнському відділенні «Грамофону» в жовтні 1910 року[6] у виконанні Модеста Менцинського. У 1917—1920 роках «Ще не вмерла Україна» став одним з державних гімнів УНР та ЗУНР. Зокрема, 17 червня 1917 року авторитетне американське видання The New York Times опублікувало замітку про затвердження офіційного перекладу гімну України:

Nay, thou art not dead, Ukraine,
See, the glory's born again,
And the skies, O brethren,
Smile once more!

As in Springtime melts the snow
So shall melt away the foe,
And we shall be masters
Of our homes.

Soul and body, yea, our all
Offer we at freedom's call—
We, whose sires were mighty
Cossack braves.[7]

Також, «Ще не вмерла Україна» Чубинського і Вербицького наряду з «Вічним революціонером» Франка та Лисенка, у виконанні хору Стеценка, лунали під час проголошення Акту Злуки.

1939 року «Ще не вмерла Україна» затверджений гімном Карпатської України.

Радянська доба

Коли в Радянському Союзі було вирішено створити окремий гімн для кожної республіки в його складі, то варіант використання пісні «Ще не вмерла Україна» було відкинуто, щоб не викликати сепаратистські настрої серед українців. Потрібен був текст, в якому б стверджувалося, що Україна — держава, що входить до складу СРСР, що вона там «Між рівними рівна, між вільними вільна» та обов'язково повинна була висвітлена комуністична партія. Це завдання виконав Павло Тичина. Його варіант «Живи, Україно, прекрасна і сильна», покладений на музику групою композиторів під керуванням Антона Лебединця, став державним гімном Української РСР у період з 1949 до 1991 роки.

Гімн «Ще не вмерла Україна» було вперше публічно заспівано 24 вересня 1989 року на головній сцені фестивалю Червона рута. Почав виконувати Василь Жданкін і до нього долучилися Віктор Морозов і Едуард Драч.

Визначною подією стало також виконання гімну «Ще не вмерла Україна» 9 квітня 1990 року у Львівській Опері перед початком сесії Львівської обласної Ради народних депутатів ХХІ-го («першого демократичного») скликання[8]. Перше аранжування для оркестру здійснив[9] художній керівник та диригент Галицького симфонічного оркестру Ростислав Демчишин.

Доба Незалежності

15 січня 1992 року музичну редакцію М. Скорика та Є. Станковича (для хору та фортепіано) Державного гімну затвердила Верховна Рада України[10], що знайшло своє відображення у Конституції України. Всю оркестровку здійснив О. Морозов[11]. Тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний Гімн України»[12], котрий запропонував президент Леонід Кучма. Законопроєктом пропонувалося затвердити як Державний Гімн національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплета і приспівом пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Президент запропонував змінити звучання першої строфи гімну на «Ще не вмерла України і слава, і воля».

Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 із 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику Михайла Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.

Гімн України набув значної популярності в ході масових протестів 2004 та 2013–2014 років. Композитор Валентин Сильвестров, що виходив на акції протесту в Києві, так охарактеризував український гімн:

Гімн України — дивовижний. Спочатку він начебто не справляє враження, але це лише на перший погляд. Насправді його створив Михайло Вербицький — церковний композитор середини ХІХ століття. Він жив в Австрійській монархії, мабуть, дуже любив Шуберта, у нього був мелодійний дар — це помітно з його літургій. Він був церковним композитором. І ось цю патріотичну пісню він теж створив як церковний композитор. Це ж алілуя, розспів (наспівує). У гімнах ніде такого немає! Це унікальний твір: це — гімн України, але в ньому є ознаки літургійного початку. У цьому гімні затонула якась пам'ять про літургію, про всеношну. У цьому простому наспіві немов дме вітер, немов гілки дерев співають[13].

Текст

Оригінальний текст Чубинського[14]

Ще не вмерла, Україна,
І слава, і воля!
Ще нам, браття-молодці,
Усміхнеться доля!
Згинуть наші вороги,
Як роса на сонці;
Запануєм, браття й ми
У своїй сторонці.

Приспів:

Душу, тіло ми положим
За свою свободу
І покажем, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле, нумо
Братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!

Наливайко, Залізняк
І Тарас Трясило
Кличуть нас із-за могил
На святеє діло.
Ізгадаймо славну смерть
Лицарства-козацтва,
Щоб не втратить марне нам
Своєго юнацтва.

Приспів.

Ой, Богдане, Богдане,
Славний наш гетьмане!
Нащо віддав Україну
Москалям поганим?!
Щоб вернути її честь,
Ляжем головами,
Назовемся України
Вірними синами!

Приспів.

Наші браття слав'яне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щоб ми
Позаду зістались.
Поєднаймось разом всі,
Братчики-слав'яне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!

Приспів.

Сучасний текст (щонайпізніше 1990)

Ще не вмерла України і слава, і воля.
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Приспів.

А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж ворогами.

Приспів.

Закон України «Про Державний Гімн України» від 6 березня 2003 року

Слова гімну на постаменті Державного прапора України, встановленого у Змієві на честь 20-ї річниці Незалежності

Стаття 1. Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:

«Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду».

Стаття 2. Встановити, що урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України.

Музичне виконання Державного Гімну України здійснюється під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів.

Стаття 3. Наруга над Державним Гімном України тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Стаття 4. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

м. Київ, 6 березня 2003 року: Президент України Л.КУЧМА: № 602-IV

Гімн України іншими мовами

Російською (художній переклад Олени Болтушкіної)[15]

Не пропала Украины ни слава, ни воля,
Вновь нам, братья молодые, улыбнётся доля.
Сгинут наши вороженьки утренней росою.
Править сами будем, братья, мы своей страною.

За свободу — не жалея ни души, ни тела, —
Встанет гордо перед миром род казацкий смелый.

Англійською (художній переклад Джорджа Юрія Райта)[16]

Ukraine's glory, Ukraine's freedom did not disappear,
Fate will smile on us Ukrainians, our skies will be clear.
Our enemies will vanish like a sun-dried foam,
We will be the only masters in our dear home.

We will give our souls and bodies for our freedom
And will show that we are, brothers, in the Cossack breed born!

Італійською (художній переклад Івана Завірохіна)

Non e morta la volonta e la gloria nel'Ucraina.

Fratelli, ancora sorridera la sorte a noi.

Nostri nemici spariranno, come una rugiada al Sole.

Ucraini, vivremo dei grandi signori.

  (il ritornello)

Il corpo, l'animo metteremo alla liberta

e dar prova, che noi, fratelli, siamo di stirpe cosacca.


Insorgeremo alla battalia sanguinosa dal San al Don.

Non daremo a dominare nessuno nell nostro Paese.

Mare Nero, vecchio Dniepr si rallegreranno.

Ancora il destino ritornena nel'Ucraina nostra.

   (il ritornello)

La fermezza, il lavoro generoso si dimostreranno.

Ancora la nostra canzone libera risuonera nel'Ucraina, volera attraverso i monti Carpazi e sulle steppe.

La fama del'Ucraina stara fra nemici.

  (il ritornello)

Варіанти виконання

  • «Ще не вмерла Україна!». Михайло Зазуляк. Студія Columbia, США, 1915 рік[17]
  • «Вже воскресла Україна!». Михайло Зазуляк. 1926 рік[18]
  • Рок-версія Микити Рубченка[19]
  • Гімн України у виконанні 14 національностей України[20]
  • Гімн України в оркестрово-інструментальному аранжуванні А. Авдієвського[21]
  • Гімн України у виконанні Apocalyptica[22]
  • Гімн України у виконанні DZIDZIO[23]

Пропозиції до зміни

Певна частина українського суспільства була невдоволена тим, що «прибрали сильні уривки» як от «Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону. В рідній хаті панувати не дамо нікому»[24]. Відповідно, з початку запровадження офіційних слів гімну (2003 рік) час від час трапляються дискусії щодо виправлення та доповнення Державного Гімну України.

У лютому 2010 року співак Анатолій Кочерга розкритикував песимізм гімну України та як варіант навів українську народну пісню літературного походження «Реве та стогне Дніпр широкий» Тараса Шевченка[25].

В січні 2011 року народний депутат фракції «Батьківщина» Дмитро Ветвицький запропонував рядок «Ще не вмерла України і слава, і воля» замінити на «Слава Богу в Україні є правда і воля. І вже нам браття-українці посміхнулась доля»: «Коли цей Гімн будуть виконувати з такими словами, люди фактично молитимуться богу, і це піде на користь усім: і народним депутатам, і школярам, які за новим законодавством мають спів».[26]. Народний депутат, колишній член Партії регіонів Вадим Колесніченко підтримав його та прокоментував: "Я вважаю, що гімн має об'єднувати, надихати і бути дороговказом для держави і для суспільства. Ми можемо бути традиціоналістами, але ці два рядки, про які йдеться, — вони не об'єднують, і вони не дають життєдайності. Вони мені нагадують слова Грушевського, який казав: «Українці найбільше вміють організовувати похоронні заходи. У цьому вони найкращі»[27].

У серпні 2012 року КПУ пропонувала обговорити на референдумі герб і гімн України. Лідер партії Петро Симоненко, додав, що «лише референдум зможе покласти край двадцятирічним суперечкам щодо державних символів»[28].

У грудні 2012 року Олег Канівець, депутат від фракції Батьківщина, зареєстрував законопроєкт, який передбачає зміну однієї літери: йдеться про перший рядок гімну «Ще не вмерла України Ні слава, Ні воля…», де Канівець пропонує змінити «України» на «Україна»[29].

Переписати слова Гімну бажав Нестор Шуфрич, щоб він починався приблизно так: «Вічно буде Україна, Її слава й воля»[30].

У проєкті Національної Конституції від ВО «Свобода» міститься пункт про Національний Славень Української Держави — повний текст твору П. Чубинського «Ще не вмерла Україна…» на музику М. Вербицького[31].

Див. також

Примітки

  1. Светозар Милетић. Србска песма
  2. Іван Ющук. Іван Франко і національно-визвольна боротьба сербів у 70-их роках XIX ст.
  3. Павло Чубинський писав вірші «під Шевченка»
  4. Пізнавальний сайт «Географія». Павло Чубинський як географ-краєзнавець.
  5. У Львові поклали квіти до пам'ятника Михайла Вербицького
  6. Максимюк Степан. З історії українського звукозапису та дискографії (141 с.). Львів — Вашингтон: Видавництво Українського Католицького Університету 2003. 288 с. ілюстроване ISBN 966-8197-11-9
  7. UKRAINE'S NEW ANTHEM.; Translation of the National Hymn Adopted by the Republic.. The New York Times. 17 червня 1918. ISSN 0362-4331. Процитовано 21 березня 2016.
  8. «20 років тому відбулася перша сесія Львівської обласної ради демократичного скликання»
  9. Ростислав Демчишин: «Аранжування гімну України — мій вклад в історію Незалежності»
  10. Указ Президії Верховної ради України
  11. Талановитий композитор та військовий диригент ЗСУ котрий через конфлікти з тогочасним керівництвом виїхав до РФ
  12. Закон «Про Державний гімн України»
  13. Марія Семенченко. Валентин СИЛЬВЕСТРОВ: «Читайте Шевченка, доки не пізно...» // День, 29 грудня 2013
  14. Першодрук у львівському часописі «Мета», 1863, № 4, с. 271—272, що є літературною канонічною пам'яткою, яка лягла в основу пізніших модифікацій тексту.
  15. Відео на YouTube
  16. National anthem of Ukraine. Lyrics by Pavlo Chubynsky. Translation by Yury Nesterenko.
  17. Перший в історії тиражований на грамплатівці запис гімну «Ще не вмерла Україна!» Співає Михайло Зазуляк. Студія Columbia, США, 1916 рік на YouTube
  18. Михайло Зазуляк — Вже воскресла Україна / Марселєза
  19. Державний Гімн України - National Anthem of Ukraine - Rock version by Nicky Rubchenko на YouTube
  20. Гімн України у виконанні 14 національностей, хто населяє Україну на YouTube
  21. Гімн України на церемонії підняття прапору до дня Незалежності на YouTube
  22. Гімн України на віолончелях на YouTube
  23. Хома, Михайло (21 серпня 2020). DZIDZIO - Гімн України (Official Audio). YouTube (Українською). DZIDZIO. Процитовано 26 серпня 2020.
  24. Gazeta.ua: «Якщо в цій країні ще залишилося щось пристойне, то це прапор, герб і гімн» (2010)
  25. Співак Анатолій Кочерга: «Може, варто було б змінити гімн України?»
  26. У БЮТ хочуть змінити слова Гімну України
  27. Партія регіонів хоче змінити гімн України
  28. Комуністи хочуть поговорити про гімн і герб на референдумі
  29. Депутат від Батьківщини запропонував змінити гімн України
  30. Шуфрич хоче переписати гімн України
  31. Національна Конституція (проект ВО «Свобода»), ст. 23.

Джерела та література

  1. Верменич Я. П. Чубинський як дослідник національної правової культури України / Я. Верменич // Український історичний збірник. — № 3 — Київ: Інститут історії України НАН України, 2000. — C. 189—202.
  2. Доброван Н., Доброван О. Соколов В. Державна символіка України і національна свідомість (з досвіду краєзнавчих та соціологічних досліджень) / Н. Доброван, О. Доброван, О. Соколов // Спеціальні історичні дисципліни. Питання теорії та методики. Збірка наукових праць та спогадів. — Число 6 (7). — 2001. — С. 129—135.
  3. Белявская А. В. Государственные символы Украины: правила использования, ритуалы, традиции / А. В. Белявская, В. В. Болгов, А. Н. Коваленко // Вісник Української академії геральдики, товарного знаку та логотипу. — 2006. — № 64 (серпень-вересень). — С. 2–38. — Табл. І — VІІ.
  4. Національна символіка незалежної України: Методичні рекомендації для викладачів і студентів неісторичних спеціальностей вищих навчальних закладів / М. І. Бушин, І. Ю. Мащенко, В. Ф. Юзвенко — Черкаси: ЧІТІ, 2001. — 48 с.
  5. Галюк М. Творець Національного гімну / М. Галюк // Культура і життя. — 2005. — 3–5. — С. 1.
  6. Гломозда К. Е., Яневский Д. Б. Украинская национально-государственная символика: особенности исторической традиции / К. Е. Гломозда, Д. Б. Яневский // Философская и социологическая мысль. — 1990. — № 1. — С. 110—117.
  7. Гломозда К. Е., Яневский Д. Б. Украинская национально-государственная символика: особенности исторической традиции / К. Е. Гломозда, Д. Б. Яневский // Философская и социологическая мысль. — 1990. — № 2. — С. 96–106.
  8. Гломозда К. Е., Яневский Д. Б. Украинская национально-государственная символика: особенности исторической традиции / К. Е. Гломозда, Д. Б. Яневский // Философская и социологическая мысль. — 1990. — № 3. — С. 111—119.
  9. Головченко В. Історико-правова ґенеза державної символіки України [Текст] / В. Головченко // Віче. — 2009. — № 8. — С. 8–11.
  10. Гриневич Л. Державні гімни як символи політичної влади і боротьби в Україні (перша половина ХХ ст.) / Л. Гриневич // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. — № 9 — Київ: Інститут історії України НАН України, 2003. — C. 135—145.
  11. Гриневич В. Про історію творення та політико-ідеологічне звучання державних гімнів СРСР та УРСР / В. Гриневич // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. — № 9 — Київ: Інститут історії України НАН України, 2003. — C. 295—312.
  12. Державні символи України / Упор. А. П. Ярещенко. — Xарків.: Факт, 2008. — С. 7–17.
  13. Державний гімн перша публікація вірша П.Чубинського у львівському журналі «Мета», 1863, № 4, с. 271—272
  14. Державний гімн України: популярний історичний нарис / В. Н. Балязин та ін.. — К.: Музична Україна, 2006. — 56 с.
  15. Етнорелігійна і національна символіка / А. Пономарьов // Українці: Історико-етнографічна монографія у 2-х кн. Кн. 1. — Опішне.: Українське народознавство, 1999. — С. 87–94.
  16. Звоницкий Э. М. Рассказы о гимнах. Учебно-методическое издание / Э. М. Звоницкий. — Б. м. в.: Везелица, 2001. — 56 с.
  17. Зелінський О. Виникнення та перші кроки суспільного життя національного гімну «Ще не вмерла України…» / О. Зелінський // Актуальні проблеми внутрішньої політики. — 2004. — № 4. — С. 11-27.
  18. Ковальський В. Останній атрибут держави: Державний Гімн України / В. Ковальський // Юридичний вісник України. — 2007. — 8-14 вересня. — С. 3.
  19. Куєвда В. Світотворчий міф та національна символіка / В. Куєвда // Схід. Аналітично-інформаційний журнал. — Спецвипуск № 3(69). — 2005. — С. 72-75.
  20. Маляренко В. Державний гімн як дзеркало нації / В. Маляренко // Право України. Юридичний журнал. — 2013. — № 5. — С. 374—380.
  21. Національна символіка України // Україна. Повна енциклопедія / упор. В. М. Скляренко та ін. — Xарків.: Фоліо, 2007. — 463 с.
  22. Розовик Д. Ф. Про створення української національно-державної символіки у роки визвольної боротьби (1917—1920 рр.) / Д. Ф. Розовик// Український історичний журнал. — 1999. — № 4. — С. 115—121.
  23. Салтан Н. М., Салтан О. М. Живи Україно незламна і сильна… Парламентські дебати навколо затвердження тексту Державного гімну України 4 та 6 березня 2003 року // Сіверянський літопис. Всеукраїнський науковий журнал. — 2016. — № 4 (130). — С. 16-36. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/109962/03-Saltan.pdf?sequence=1
  24. Салтан А. Н. Как Кучма с Медведчуком слова для государственного гимна выбирали [Электронный ресурс] / А. Н. Салтан. — Режим доступа к статье: http://kievvlast.com.ua/text/kak_kuchma_s_medvedchukom_slova_dlja_gosudarstvennogo_gimna_vibirali37334.html. — Заглавие с экрана. — 25.03.16.
  25. Сергійчук В. І. Національна символіка України: науково-художня книга / В. І. Сергійчук. — К.: Веселка, 1992. — 109 с.
  26. Совінська Н. Українська національна символіка в контексті історичної правди /Н. Совінська // Психологія і суспільство. Український науково-економічний та соціально-психологічний часопис. — 2003. — № 2 (12). — С. 4-11.
  27. Стецюк П. Державні символи України: конституційно-правова характеристика / П. Стецюк // Вісник Конституційного Суду України. — 2004. — № 6. — С 103—115.
  28. Хорошевский А. Ю. 100 знаменитых символов Украины / А. Ю. Хорошевский. — Х.: Фолио, 2007. — 511 с.
  29. Чередниченко Д. Безсмертне слово поета як основа народної пісні і Державного гімну України / Д.Чередниченко // Народна творчість та етнографія. — 2004. — № 1/2. — С. 18–21.
  30. Чубинський, Павло Ще не вмерла Україна. Акціонерне товариство «Обереги», Київ, 1991.
  31. Шевчук А. Національні музичні символи України / Антоніна Шевчук // Палітра педагога. — 2008. — № 4. — С. 3–5.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.