Люмінол
Люмінол — органічна сполука з формулою C8H7N3O2. Має вигляд білих або біло-жовтих кристалів. Добре розчинна у полярних органічних розчинниках, практично нерозчинна у воді. Люмінол є речовиною, здатною до хемолюмінісценції. Реагує з залізом, яке міститься в крові, а також деякими окислювачами. Завдяки цій властивості використовується криміналістами для виявлення крові.
Люмінол | |
---|---|
Загальні дані | |
Систематична назва | 5-аміно-2,3-дигідро- 1,4-фталазиндіон |
Синоніми | o-Амінофталоїл гідразид |
Хімічна формула | C8H7N3O2 |
SMILES | NC1=C(C(NNC2=O)=O) C2=CC=C1 |
Молекулярна маса | 177,16 г/моль |
Номер CAS | 521-31-3 |
Физичні властивості | |
Агрегатний стан | білі кристали |
Розчинність у воді | нерозчинний |
Розчинність в етанолі | розчинний |
Температура плавлення | 319—320 °C |
За виключенням оговорених випадків, дані надані для стандартних умов (при 25 °C, 100 кПа) | |
Отримання
В лабораторних умовах люмінол може бути отриманий в результаті двостадійного синтезу виходячи з 3-нітрофталевої кислоти[1][2]. Першою стадією є її нагрівання з гідразином у висококиплячому органічному розчиннику, такому як, наприклад, триетиленгліколь. В результаті реакції конденсації утворюється гетероциклічна система 5-нітрофталілгідразиду. Нітрогрупа цієї сполуки може бути відновлена за допомогою NaHSO3 чи сульфіду амонію, давши в результаті люмінол.
Більшість інтернет-джерел надають інформацію, що вперше синтез люмінолу було здійснено в Німеччині в 1902 році. Насправді ж люмінол було відкрито значно раніше, приблизно в 1853 році. Досліджений він був у 1928[3].
- Ernest Huntress, Lester Stanley, Almon Parker. The Preparation of 3-Aminophthalhydrazide for Use in the Demonstration of Chemiluminescence. — 1934. — Т. 56, № 1. — DOI:10.1021/ja01316a077.
- Synthesis of luminol Архівовано 2009-04-25 у Wayback Machine.
- James et al., 2005, с. 369, Discovery.