Ляпаненко Микола Іванович

У 1974 р. закінчив Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка, факультет журналістики; у 1980 — Вищу партійну школу при ЦК КПУ, відділення журналістики.

1974-1978 — редактор Полтавського обласного радіо;

1980-1981 — старший редактор Полтавського обласного радіо;

1981-1992 — власний кореспондент Українського радіо в Полтавській області;

1992-1995 — генеральний директор Полтавського обласного телерадіооб'єднання;

З 1 липня 1992 року — генеральний директор телерадіокомпанії «Лтава».

1998 — кандидат в народні депутати України від партії національно-економічного розвитку України, № 17 в списку, яка не потрапила до парламенту.

Автор новел і нарисів. Друкувався у полтавських та у всеукраїнських літературних журналах. Автор книги «Причетність», автор і упорядник книги «Сонечко любові». Поет-пісняр, працює у співдружності з композитором заслуженим діячем мистецтв України Олексієм Чухраєм, народними артистами України Віктором Шпортьком, Олександром Василенком. Були твори Ляпаненка і в репертуарі народної артистки України Раїси Кириченко[1].

Відеофільми: «Зоря вечірняя» (1998), «Душі криниця» (1997), «Дорога в люди» (1976), «Троянди на снігу» (1980)

• Заслужений журналіст України (1984);
• Орден «За заслуги» III ст. (2000)
• Орден «За заслуги» II ст. (2009)[2]
• Премія імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності (2009)
• Премія імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики.[3] (2012).

Лауреат численних всеукраїнських і міжнародних телефестивалів як автор і керівник телевізійних проектів. На Міжнародному фестивалі журналістики «Віра. Надія. Любов» одержав почесний титул «Керівник мас-медіа року».

• Полтавська обласна державна телерадіокомпанія «Лтава» (укр.)
• Сайт Верховної Ради України
• Хто є хто в українській журналістиці. (укр.)^{[недоступне посилання з жовтня 2019]} ‎