Лібігіт

Лібігіт, лібіґіт (рос. либигит; англ. liebigite; нім. Uranothallit m, Liebigit m) мінерал, водний карбонат урану і кальцію шаруватої будови. За прізв. нім. хіміка Ю.Лібіґа (J.Liebig), J.L.Smith, 1848. Синоніми: ураноталіт (A.Schrauf, 1882).

Лібігіт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула Ca₂(UO₂)(CO₃)₃·11H₂O[2]
Nickel-Strunz 10 5.ED.20
Ідентифікація
Сингонія Ромбічна сингонія
Інші характеристики
Названо на честь Юстус фон Лібіх[3]
 Лібігіт у Вікісховищі

Опис

Хімічна формула: Ca2UO2 [CO3]3·11 H2O. Містить (%): CaO — 15,19; UO3 — 36,57; CO2 — 23,83; H2O — 24,40. Сингонія ромбічна. Ромбопірамідальний вид. Форми виділення: найчастіше зернисті, лускуваті агрегати, а також ізометричні, короткопризматичні кристали. Колір зелений, жовто-зелений. Густина 2,14. Тв. 2,5 — 3. Спайність по (100). Блиск скляний, на площинах спайності з перламутровим полиском. При вивітрюванні втрачає прозорість і стає вохристим.

Поширення

Поширений в зоні окиснення уранових родовищ як продукт зміни уранініту, та у ванадієносних вапняках з уранінітом, карнотитом, тюямунітом та ін.

Зустрічається в ванадієносних вапняках з уранінітом, карнотитом, тюямунітом, а також у зоні окиснення уранових родовищ. Рідкісний.

Примітки

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л  Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Лібігіт // Мінералогічний словник. К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Лібігіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.