Лівійське море

Лівійське море (араб. البحر الليبي‎; грец. Λιβυκό Πέλαγος) — окраїнне море, частина Середземного моря, що омиває північне узбережжя Лівії та південне острова Крит. Цю назву широко використовували античні географи Полібій (3 століття до н. е.), Страбон, Плутарх (3 століття нашої ери) та середньовічні мандрівники.

Лівійське море поблизу Криту

Межі

На північному сході: дуга грецьких островів Кітіра, Крит і Карпатос, відокремлює Лівійське море від Егейського моря .
Східна межа з Левантійським морем визначається як лінія від мису Рас аль-Хелаль в Лівії до острова Гавдос, на південь від Криту.
На заході обмежено узбережжям Тунісу (затока Габес), далі на північ його обмежує Сицилійська протока[1][2]. (в широкому сенсі античне Сицилійське море)
На північному заході Лівійського моря розташовано Іонічне море. МГО визначає тут південний кордон Іонічного моря лінія від мису Тенарон до мису Пассеро, південної точки Сицилії[3]

Клімат

Акваторія моря лежить в середземноморській області субтропічного кліматичного поясу, лише акваторія затоки Великий Сирт — в тропічному[4]. Влітку переважають тропічні повітряні маси, взимку — помірні. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Влітку жарко, ясна і тиха погода; взимку відносно тепло, похмура вітряна погода і дощить[5].

Біологія

Центральна і східна акваторія моря відноситься до морського екорегіону Левантійського моря, а західна - узбережжя затоки Сідра бореальної північноатлантичної зоогеографічної провінції[6]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до середземноморської провінції, перехідної зони між бореальною та субтропічною зонами[7].

Див. також

Великий Сирт

Примітки

Handbuch der alten Geographie. Leipzig, S. 21 (Шаблон:Google Buch).
LI´BYCUM MARE. In: Dictionary of Greek and Roman Geography. (perseus.tufts.edu).
International Hydrographic Organization: Limits of Oceans and Seas, 3. Auflage, Montecarlo 1953 (PDF online, 971 kB)
Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
(рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Handbuch der alten Geographie. Leipzig, S. 21 (Шаблон:Google Buch).

[2] LI´BYCUM MARE. In: Dictionary of Greek and Roman Geography. (perseus.tufts.edu).

[3] International Hydrographic Organization: Limits of Oceans and Seas, 3. Auflage, Montecarlo 1953 (PDF online, 971 kB)

[Атлас7-4] Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.

[ФГАМ1964-5] (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.

[Spalding2007-6] (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707

[ЖЖ1-7] (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.