Лімоніт

Лімоні́т — збірна назва природних мінеральних агрегатів, сумішей оксидів та гідрооксидів заліза (Fe3+), під якою розуміють гелеподібні прихованокристалічні різновиди ґетиту, гідроґетиту, лепідокрокіту, гідрогематиту тощо.[1] Назва походить від грец. λειμων — «лука» (J.F.L.Hausmann, 1813), оскільки лимоніт найчастіше знаходять у вологих місцях. Стара українська назва вохристого лімоніту — жовтильниця.

Лімоніт
Хімічна формула (Fe2O3·nH2O)
Густина 3,6 ± 0,3 г/см³
Кристалічна система ромбічна сингонія
Твердість за шкалою Мооса 3,75 ± 2
 Лімоніт у Вікісховищі
Псевдоморфози лімоніту
Лімонітова кірка на ґетиті

Опис

Хімічна формула: FeO(OH)·nH2O. Типовими домішками є гідроксиди та оксигідрати алюмінію та марганцю, кремнезем, глинисті мінерали.

Найчастіше лімоніт виділяється у вигляді порошкуватих, пухких землистих агрегатів, плівок, примазок, жеодів, оолітових виділеннь. Скупчення лімоніту біля поверхні землі внаслідок вивітрювання часто утворюють псевдоморфози по піриту, сидериту, рідше по гематиту, причому їх первинна форма нерідко зберігається.

Колір цього мінералу жовтуватий, червонувато-бурий, темно-бурий до чорного.

Походження гіпергенне.

Родовища

Лімоніт є головною складовою частиною бурих залізняків і так званих «болотних руд». Найбільше з відомих родовищ цього мінералу знаходиться на Керченському півострові. В ньому лімоніти представлені первинними неокисненими («табачна руда») та вторинними («бобова» або оолітова руда) пластами. Також розвинений в зонах окиснення рудних родовищ, утвореннях типу залізних капелюхів на сидеритових родовищах (Байкал, Урал, РФ), в латеритних корах вивітрювання, осадових відкладах у Криворізькому басейні (Україна); за кордоном — у Франції та Люксембурзі (Лотаринзький басейн).

Лімоніт збагачують за комбінованими схемами з обов'язковим попереднім знешламленням сирої руди.

Різновиди

Розрізняють:

  • лімоніт вохристий — порошкуватий різновид;
  • лімоніт лепідокрокітовий — синонімічна назва.

Див. також

Примітки
  1. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.