Ґетит

Ґетит, ґьотит (рос. гетит; англ. goethite, acicular iron ore; нім. Goethit m) — мінерал класу оксидів та гідроксидів. Гідроксид заліза ланцюжкової будови.

Ґетит
Загальні відомості
Статус IMA затверджений (А)[1][2]
IMA-номер IMA1980 s.p.
Абревіатура Gth[3]
Хімічна формула FeO(OH)[4]
Nickel-Strunz 10 4.FD.10[5]
Dana 8 6.1.1.2
Ідентифікація
Сингонія Ромбічна сингонія
Інші характеристики
Названо на честь Йоганн Вольфганг фон Гете[6]
Типова місцевість Dermbach, Herdorfd[5]
 Ґетит у Вікісховищі

Етимологія та історія

Названо на честь німецького поета і природодослідника Йоганна Вольфганга фон Гете (1749-1832).

Німецький мінералог Йоганн Георг Ленц (1748—1832) вперше використав термін ґетит у 1806 році для позначення мінералу, названого на честь німецького поета (і гірничого чиновника) Йоганна Вольфганга фон Гете. Це відбулося за посередництвом німецького гірничого чиновника і колекціонера мінералів Людвіга Вільгельма Крамера і за пропозицією пастора Генріха Адольфа Ахенбаха (1765—1819) та шахтаря Йоганна Даніеля Енгельса (1761—1828), обидва з Зігена, які запропонували назву мінералу гетеніт. Німецький філолог, письменник, бібліотекар у Веймарі Фрідріх Вільгельм Рімер (1774—1845), змусив Йоганна Георга Ленца змінити назву мінералу на ґетит.

Загальний опис

Хімічна формула: FeOOH.

Теоретичний склад: 89,86 % Fe2О3, або 62,86 % Fe і 10,14 % Н2О. Практично вміст заліза нижчий, а води вищий. Різновиди, збагачені водою з вмістом Fe2О3 менше 85 %, називають гідроґетит.

Домішки: в бокситах Al, Si, Ti, Mn, Са і інш.; в зонах окиснення рудних родовищ — Cu, Pb, Zn, Cd, Ag, Au; в корах вивітрювання на основних і ультраосновних породах Ni, Co, V, Сг. Різновид ґетиту з підвищеним вмістом P2O5 (до 2 % і більше) — стильпносидерит.

Сингонія ромбічна. Густина 4-4,4. Твердість 5-5,5. Чорно-бурого, червоно-бурого, жовтого кольору. Блиск алмазний до напівметалічного. Риса бура з червонуватим відтінком.

Залізна руда. Входить до складу бурих залізняків.

Звичайний продукт вивітрювання, отриманий з численних залізовмісних мінералів у середовищі, насиченому киснем; важливий компонент руди вивітрюваних родовищ заліза. Також утворюється як первинний осад у гідротермальних, морських і болотних середовищах при окисненні залізовмісних компонентів води.

Асоціації: лепідокрокіт, гематит, пірит, сидерит, піролюзит, манганіт, багато інших залізо- і марганецьвмісних видів.

Зустрічається у натічних ниркоподібних або сталактитових формах радіальноволокнистої будови, також утворює щільні, пористі, ніздрюваті та порошкуваті агрегати. Дуже рідко спостерігається як гідротермальний мінерал у вигляді голчастих і стовпчастих мінералів.

Поширення: Земля Північний Рейн-Вестфалія, Гессен — Німеччина; Пршибрам, Чехія; Корнуолл, Англія; муніципалітет Шаяк (департамент Ендр), а також департамент Ендр і Луара, Франція. У США знайдений в штатах Колорадо, в районі Верхнього озера, яке омиває на півночі канадську провінцію Онтаріо та американський штат Міннесота, на півдні — штати Вісконсин і Мічиган.

В Україні є в Керченському залізорудному басейні та в Криворізькому залізорудному родовищі. Цінна осадова руда заліза (руда болотна) в Лотарингії (Франція) і Ноб-Лейк (Канада).

Різновиди

Розрізняють:

  • гетит волокнистий (волокниста відміна ґетиту);
  • α-гетит (ґетит);
  • γ-гетит (лепідокрокіт).

Див. також

Примітки
  1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (September 2015) — 2015.
  2. International Mineralogical Association: Commission on New Minerals and Mineral Names // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 1980. — Vol. 43. — P. 1053–1055. — ISSN 0026-461X; 1471-8022
  3. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  4. rruff — Міжнародна мінералогічна асоціація, Університет Аризони.
  5. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  6. Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ґетит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Ґетит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1944) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. I, 680–687.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.