Лінія Бейкерлоо
Лінія Бейкерлоо (Бейкерлу; англ. Bakerloo line) — сьома за рахунком лінія Лондонського метрополітену, сполучає Герроу-енд-Велдстон у передмісті північно-західного Лондона через Вест-Енд з Елефант-енд-Касл на півдні Лондона. На схемах позначається коричневим кольором. Лінія налічує 25 станцій, з яких 15 підземних, довжина — 23.2 km. Підземні дільниці прокладені у тунелях глибокого закладення. Своє ім'я лінія отримала при злитті назв двох великих станцій, через які вона проходить: «Бейкер-стріт» і « Ватер Лоо». За річним пасажирообігом Бейкерлоо посідає дев'яте місце серед ліній лондонського метрополітену: річний пасажирообіг на лінії в середньому становить 111 млн.
Лінія Бейкерлоо | |
---|---|
Лондонський метрополітен | |
Відкриття першої ділянки | 1905 |
Довжина, км | 23 км |
Кількість станцій | 25 |
Наземні ділянки | Є |
Наземна дільниця від станції «Квінс-парк» прямує паралельно залізниці Вест-Кост - головної залізничної магістралі Великої Британії, що сполучає Лондон з Глазго і Единбургом.
Рухомий склад
На момент відкриття на лінії експлуатувалися електропотяги серії 1906 (серія позначає рік, в який дана модель була сконструйована), після продовження на лінії були додатково введені потяги серії 1914 (всього 12 вагонів). До моменту продовження лінії на північ від станції «Квін'с-парк» на заводі «Metro Cammell» у Бірмінгемі було вироблено 72 вагона серії Вотфорд Джоїнт. Однак вони розвивали невелику швидкість, не були обладнані пневматичними приводами дверей і в експлуатації показали себе ненадійними, тому незабаром були замінені на потягии серії «стандарт». До 1986 року на лінії експлуатувалися потяги серій 1938 1949 1959. На кінець 2010-х на лінії Бейкерлоо експлуатуються потяги тільки серії 1972.
Депо
Лінія Бейкерлоо на кінець 2010-х обслуговується трьома депо:
- головне депо в Стоунбрідж-парк, відкрите 9 квітня 1978 року на місці колишньої електростанції British Rail,
- депо в Лондон-роуд (між Елефант-енд-Касл та Ламбет-Норт)
- Мале депо на північ від Квін'с-парк, побудоване в 1915 році.
Станції
Станції | Фото | Відкрито[1] | Додаткова інформація |
---|---|---|---|
Герроу-енд-Велдстон | 16 квітня 1917 | Припинення руху: 24 вересня 1982. Відновлення руху: 4 червня 1984 | |
Кентон | 16 квітня 1917 | Припинення руху: 24 вересня 1982. Відновлення руху: 4 червня 1984 | |
Саут-Кентон | 3 липня 1933 | Припинення руху: 24 вересня 1982. Відновлення руху: 4 червня 1984 | |
Норт-Вемблі | 16 квітня 1917 | Припинення руху: 24 вересня 1982. Відновлення руху: 4 червня 1984 | |
Вемблі-Сентрал | 16 квітня 1917 | Відкрито як «Вемблі-Сентрал-фор-Садбері». Перейменовано: 5 липня 1948. Припинення руху: 24 вересня 1982. Відновлення руху: 4 червня 1984 | |
Стоунбрідж-парк | 1 серпня 1917 | ||
Гарлсден | 16 квітня 1917 | ||
Віллесден-джанкшен | 10 травня 1915 | ||
Кенсал-Грін | 1 жовтня 1916 | ||
Квінс-парк | 11 лютого 1915 | ||
Кілберн-парк | 31 січня 1915 | ||
Меїда-Веїл | 6 червня 1915 | ||
Ворик-авеню | 31 січня 1915 | ||
Паддінгтон ( потяги до Лондон-Хітроу) | 1 грудня 1913 | ||
Еджвар-роуд | 15 червня 1907 | ||
Мерілебон | 27 березня 1907 | Відкрито як Грейт-сентрал. Перейменовано 15 квітня 1917 | |
Бейкер-стріт | 10 березня 1906 | ||
Ріджентс-парк | 10 березня 1906 | ||
Оксфорд-серкус | 10 березня 1906 | ||
Пікаділлі-серкус | 10 березня 1906 | ||
Чарінг-кросс | 10 березня 1906 | Відкрито як «Трафальгар-сквер». Перейменовано 1 травня 1979.[2] | |
Ембанкмент | 10 березня 1906 | Відкрито як «Чарінг-кросс». Перейменовано 12 вересня 1976[2] | |
Ватерлоо | 10 березня 1906 | ||
Ламбет-Норт | 10 березня 1906 | Відкрито як «Кеннінгтон-роуд». Перейменовано на «Вестмінстр-брідж-роуд»: 5 серпня 1906, Перейменовано на Ламбет-Норт: 15 квітня 1917 | |
Елефант-енд-Касл | 5 серпня 1906 |
Мапа
Примітки
Посилання
- Bakerloo line facts. Transport for London. Процитовано 11 липня 2008.
- Bakerloo Line Underground Stations – Facts, Trivia And Impressions. 24 грудня 2012. Процитовано 4 лютого 2013.
- Bakerloo Line. Clive's UndergrounD Line Guides. Архів оригіналу за 16 червня 2008. Процитовано 11 липня 2008.