Літко Анатолій Якович
| Анатолій Якович Літко | |
|---|---|
 | |
| Народився |
23 вересня 1935 Городнє, Краснокутський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР |
| Помер |
27 лютого 2008 (72 роки) Харків, Україна |
| Поховання | Харків |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | театральний режисер, театральний педагог |
| Alma mater | Харківський державний театральний інститут (1956) і Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського (1963) |
| Заклад |
Дніпропетровський академічний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка Миколаївський художній російський драматичний театр Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка |
| Нагороди |
 |
Анато́лій Я́кович Літко (23 вересня 1935, Городнє, Краснокутський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР — 27 лютого 2008, Харків, Україна) — український театральний режисер, заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії імені Володимира Блавацького Національної спілки театральних діячів України[1].
Біографія
Народився 23 вересня 1935 року в селі Городнє Краснокутського району Харківської області.
У 1956 закінчив акторський факультет Харківського театрального інституту. З 1959 року працював викладачем в цьому інституті.
У 1963 закінчив режисерський факультет Харківського інституту мистецтв. Працював режисером в Харкові, у театрах Сум, Хмельницького, ставив вистави в Азербайджані, Росії, Болгарії, займався педагогічною діяльністю.
Працював головним режисером Дніпропетровського театру ім. Т. Г. Шевченка.
В 1969 — 1972 і в 1987 — 1997 р.р. працював у Миколаївському російською драматичному театрі як головний режисер. Поставив понад сто вистав. У числі найзначніших — «Річард III» В. Шекспіра, «Ідіот» за Ф. Достоєвським, «Поминальна молитва» Г. Горіна за Шолом-Алейхемом, «Нічна повість» К. Хоїнського, «Не стріляйте в білих лебедів» Б. Васильєва, «Російські люди» К. Симонова, «Живий труп» Л. Толстого, «Безталанна» І. Карпенка-Карого, «Три сестри» А. Чехова, «Перед заходом сонця» Г. Гауптмана, «Олімпійки» О. Галіна, «Пристрасті за Ісусом» А. Малярова та інші. Ряд постановок відзначено Дипломами Всесоюзних та Всеукраїнських фестивалів і оглядів. За виставу «Партизанська іскра» Б. Арова та М. Саєнко удостоєний премії Ленінського комсомолу України ім. М. Островського.
З 1996 року по 2000 рік був головним режисером Харківського театру ім. Т. Шевченка.
Помер 27 лютого 2008 у Харкові. Похований на цвинтарі ХТЗ (№14).
Джерела
Енциклопедичний словник «Миколаївці, 1789 — 1999 р.р.», м. Миколаїв, «Возможности Киммерии», 1999
Посилання
- Литко Анатолий Яковлевич[недоступне посилання з липня 2019]
- Харьков простился с Анатолием Литко
- Інтерв'ю з А. Літко[недоступне посилання з липня 2019]
- Премія імені Володимира Блавацького (США-Україна). Національна спілка театральних діячів України. Процитовано 24.01.2022.