Літіофіліт

Літіофіліт (рос. литиофилит; англ. lithiophilite; нім. Lithiophilit m) мінерал, фосфат літію, манґану і заліза острівної будови.

Літіофіліт
Літіофіліт з Аризони
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Nickel-Strunz 10 8.AB.10
Ідентифікація
Сингонія Ромбічна сингонія
Інші характеристики
Названо на честь літій[2],
друг[2]
Типова місцевість Fillow quarryd[2]
 Літіофіліт у Вікісховищі
Трифіліт

Історія та етимологія

Літіофіліт вперше був виявлений у багатих літієм гранітних пегматитах у кар’єрі Бранчвілл (також Філлоу) поблизу однойменного міста в окрузі Ферфілд, штат Коннектикут. Вперше він був описаний у 1878 році американським геологом Джорджем Джарвісом Брашем та американським мінералогом Едвардом Солсбері Даною, які назвали мінерал на основі вмісту літію.

Типовий матеріал мінералу знаходиться в мінералогічній колекції Єльського університету в Нью-Хейвені (Коннектикут).

Загальний опис

Хімічна формула: Li (Mn2+, Fe2+) [PO4].

Склад у % (з родовища Вожина, Південна Австралія): Li2O — 5,51; MnO — 30,53; FeO — 7,45; P2O5 — 43,43.

Домішки: CaO (9,70); Na2O (1,48); H2O (1,81); інші (0,50).

Утворює ізоморфний ряд з трифіліном (трифілітом).

Сингонія ромбічна. Вид ромбо-дипірамідальний.

Форми виділення: суцільні маси, інколи кристали.

Густина 3,5.

Твердість 5,5.

Спайність досконала.

Колір блідо-рожевий, жовтий, червоно-бурий.

Блиск скляний. Риса біла або світлозабарвлена.

Первинний мінерал гранітних пегматитів. Зустрічається спільно з іншими літієвими і фосфатними мінералами.

Знахідки: Хюнеркобель, Хагендорф, Плейштейн (Баварія, ФРН), штат Південна Дакота, Каліфорнія, Нью-Гемпшир, Массачусетс (США), Нор-рьо (Швеція), Тазенахт (Марокко), Карібіб (Намібія). В Україні є у Приазов'ї.

Руда літію. Від назви літію і грецького «філео» — люблю (G.J.Brush, E.S.Dana, 1878).

Різновиди

Див. також

Примітки

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л  Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Літіофіліт // Мінералогічний словник. К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Літіофіліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.