Ліщина велика

Ліщина велика[1][2] (Corylus maxima) — вид рослин із родини березових (Betulaceae), батьківщиною є Балканський півострів.

Ліщина велика
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Букоцвіті (Fagales)
Родина: Березові (Betulaceae)
Рід: Ліщина (рід) (Corylus)
Вид:
Ліщина велика (C. maxima)
Біноміальна назва
Corylus maxima
Mill., 1768
Синоніми

Corylus tubulosa Willd.

Опис

Це кущ невелике дерево заввишки 6–10 метрів[3]. Молоді пагони коричневі або бурі, вкриті сочевичками й оксамитовим залозистим запушенням. Листки округлі або широко-овальні, коротко загострені, двічі зубчасті, зверху голі, знизу сіро-запушені, м'яко-волосисті, 7–14 × 6–11 см. Чоловічі сережки мають довжину 5–10 см. Плід — горіх, 18–25 × 10–15 мм, кулястий еліпсоїдний чи довгастий, сірувато запушений на верхівці, поверхня неглибока борозниста або гладка, злегка блискуча, коричнева. 2n=22[2][4][5].

Поширення

Батьківщиною є Балканський півострів; вид натуралізований у Великій Британії, Німеччині, Австрії, Туреччині, Криму; інтродукований і культивується в деяких інших країнах[6][3][7]. Населяє ліси й вирощується в садах[3].

В Україні зростає у садах і парках — у Криму, зрідка в інших регіонах[2].

Використання

Цей вид широко культивується для отримання смачних їстівних горіхів. Він також широко використовується в садівництві, включаючи декоративний сорт під назвою 'Purpurea', який має фіолетове листя. Листя використовувалося в традиційній турецькій медицині всередину як відвар при екземах, тоді як шматочки листя зовні для лікування набряків і висипань[3].

Галерея
  • Листок
  • Сережки
  • Corylus maxima 'Purpurea'
  • Плід
  • Урожай ліщини в Туреччині

Примітки
  1. Corylus maxima // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 63.
  3. Rivers, M.C.; Beech, E. (2018). Corylus maxima. The IUCN. Процитовано 24.08.2021. (англ.)
  4. Ladislav Kovář (2018). Corylus maxima. botany.cz. Процитовано 24.08.2021. (чеськ.)
  5. Bojnanský, V.; Fargašová, A. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 27. (англ.)
  6. Corylus maxima. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 24.08.2021. (англ.)
  7. Corylus maxima. Euro+Med Plantbase. Процитовано 24.08.2021. (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.