Мавзолей Бахауддіна Накшбанда

Комплекс Баха ад-Дін — культовий ансамбль, що розташований в приміській зоні Бухари. Комплекс служив центром дервішського ордена накшбандіїв. Глава його, шейх Бахауддін Накшбанд, помер у 1389 році і був похований біля селища Касрі Аріфон (нині в Каганському районі) під Бухарою.

Бахауддін
узб. Bahouddin
Центральний вхід до комплексу Бахауддін
Центральний вхід до комплексу Бахауддін
39/48/3/N/64/32/11/E
Країна  Узбекистан
Місто Бухара
Тип споруда
Тип будівлі Культово-меморіальний комплекс
Будівництво Перша половина XVI століття—Перша половина XVI століття
Будівлі:
Ханака • Два медресе • Мінарет
Статус 
Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №602 (англ.)

Бахауддін
Бахауддін (Узбекистан)
 Медіафайли у Вікісховищі

Складається із медресе, двох мечетей і мінарету.

Ансамбль Баха ад-Дін отримав характерні для XVI століття форми поєднання некрополя з обрядовою будівлею; у 1544 році Абд ал-Азіз-хан I оформив поховання шейха у вигляді наземного склепу — дахми з мармуровою різьбленою огорожею поверху, а віддалік — найбільше з відомих будівель ханака.

Мати правителя Абулфейз-хана (17111747) на свої кошти наказала побудувати мечеть з двома айванами (терасами), а в XIX столітті візир Насрулла -хана Хакім Кушбегі збудував ще одну мечеть. Мінарет (вежа) побудований у 1720 році[1].

У радянський період ця святиня перебувала в стані запустіння.

Після здобуття незалежності Узбекистану на честь 675-річчя Бахауддіна Накшбанда в 1993 році святиню відреставровано. За ініціативи президента Узбекистану І. А. Карімова у 2003 році виконано значний обсяг робіт з благоустрою комплексу. Побудована дарвазахана (вхідне приміщення) з високим куполом. Відтворені пишно декоровані айва — тераси. Великий сад поєднав у єдину композицію священне поховання Хазрата Бахауддіна і місце поховання його матері. Також відреставровано Дахмаї Шохон (Некрополь правителів), де покояться останки деяких правителів із династій Тимуридів, Шейбанідів, Аштарханідів і Мангутів[1].

Примітки

Література

  • Пугаченкова Г. А. Середня Азія. Довідник-путівник. — Лейпциг, М. : Едіціон Мистецтво, 1983. — 426 с.
  • Всесвітня історія архітектури в 12 томах / під ред. Н. В. Баранова. — М. : Вид-во літератури з будівництва, 1969. — 491 с. — 11 500 прим.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.