Мавзолей Нізамі Гянджеві

Руїни мавзолею Нізамі Гянджеві на території Старої Ганджі. 1925 рік

Гробниця Нізамі була місцем паломництва протягом багатьох століть.[2] Перша згадка гробниці в історичних хроніках зробив Іскандер Бек Мунши, хроніст при сефевідському дворі, який повідомляв, що в кінці лютого 1606 року Шах Аббас I прибув до Гянджа і розбив табір біля мавзолею шейха Нізамі,[3] де 24 березня відзначив свято Новруз.[4]

Під час російсько-перської війни в 1826 році вирішальна битва між росіянами і перськими військами відбулася біля мавзолею Нізамі. Російські війська під командуванням генерала Івана Паскевича розгромили перську армію і змусили її відступити.[5] Посол Росії в Персії Олександр Грибоєдов згадував у своєму щоденнику розмову з письменником та істориком Аббас Кулі ага Бакіхановим, який був на той час співробітником російської дипломатичної місії, в якому останній розповів Грибоєдова, що Єлисаветпольська битва відбулася поблизу мавзолею Нізамі.[6]

До середини XIX століття стародавній мавзолей зруйнувався, але був відбудований заново Мірзою Адигезаль-беком Карабаським. У передмові до історичної праці Мірза Адигезал-бека «Карабах наме», виданому в 1950 році, В. Левіатов пише:

Широта кругозору про глибоку повагу до видатних представників культури минулого спонукали Мірзу-Адігезаль-бека приступити до спорудження над могилою великого Нізамі нового мавзолею, замість старого, вже зовсім зруйнованого. Про це А. Бакіханов писав: ,,Зруйнована чудова гробниця його (Нізамі — В. Л.), поблизу міста Ганджі, понині існує. Мірза-Адігезаль Карабаський… нині відновлює її" (А. Бакіханов, «Гюлістан. Ірам», стор 165, Баку, 1926 р.). З останніх слів А. Бакіханова видно, що відновлення мавзолею відбувалося в той час, коли він ще писав «Гюлястан-Ірам», тобто на початку сорокових років XIX ст. Це час збігається з семисотрічною річницею народження великого поета. Мавзолей, споруджений Мірзою Адигезаль-беком, до початку нинішнього століття зруйнувався, але його залишки точно відзначали місце, де знаходився старий мавзолей і місце поховання Нізамі.[7]

Вчителі та студенти Гянджінсткого педагогічного інституту біля могили Нізамі Гянджеві. 1941 рік

Однак через кілька десятиліть мавзолей знову прийшов до занепаду. У 1873 році правитель Персії Насер ад-Дін Шах Каджар по дорозі додому зі своєї першої поїздки до Європи проїхав повз могили Нізамі. Він згадав у своєму щоденнику гробницю шейха Нізамі біля дороги приблизно в пів-лізі від Гянджі, і описав її як «досить жалюгідна цегляна будівля».[8]

Мавзолей на могилі Нізамі зображений на малюнку 1903—1905 рр., що зберігся в Тбілісі. Малюнок був виконаний з натури Усейн-Ханом Риза-заде. Зовні мавзолей представляв собою куб з куполом і стрільчатим вузьким дверним отвором у північній стіні[9].

У 1922 році могила Нізамі Гянджеві була розкрита, останки поета були перекладені в нову труну і перенесені до Гянджі. Проте потім, за розпорядженням з Баку, вони були поховані на старому місці[9].

Могила Нізамі була обстежена в 1925 році. Дж. Олександровичем, який прийшов до висновку, що існуючий на той час мавзолей — пізнього походження, а від первісного пам'ятника не залишилося й сліду. Метою цієї експедиції Азербайджанського археологічного комітету було відновлення колишнього або спорудження нового мавзолею. До цього часу над могилою поета височів лише залишок північної стіни, сама ж могила виділялася біля південної стінки у вигляді горбка[9].

До 1932 р. від цього пізнього мавзолею залишився тільки фундамент і кілька рядів цегляної кладки стін. У 1940 році, у зв'язку з запланованим будівництвом нового пам'ятника на місці мавзолею були проведені розкопки, в результаті яких було встановлено, що збереглися надземні фрагменти стін були реставрацією пізнішого часу, тоді як виявлені глибоко під землею фундамент і кам'яна кладка були залишками початкового мавзолею XIII століття.[10][11][9]

У 1947 році був побудований новий мавзолей, з вапнякового каменю. Однак викиди з розташованого поруч алюмінієвого заводу призвели до його повного обветшанию до кінця 1980-х. У 1991 році був побудований новий комплекс, що включає крім самого мавзолею парк і скульптурну групу, яка ілюструє твори поета. Автором архітектурного проекту був Фарман Імамкулієв, а скульптором Горхмаз Суджаддінов. Архітектура нового комплексу повторює архітектуру побудованого в 1947 році мавзолею (архітектори А. Саркісов, В. Вахутін)[12]. Нова будівля мавзолею було побудовано з цільних гранітних блоків, доставлених з України.[13]