Мавзолей Нізамі Гянджеві
Мавзолей Нізамі Гянджеві (азерб. Nizami məqbərəsi, перс. آرامگاه نظامی گنجوی) — мавзолей, споруджений на могилі поета Нізамі в 1947 році і перебудований у 1991-му. Розташований при під'їзді з північно-східної сторони до міста Гянджа, де Нізамі прожив усе своє життя і помер. Він був побудований замість зношеного кам'яного мавзолею, побудованого в 40-х роках XX століття, який в свою чергу був побудований на місці зруйнованого стародавнього мавзолею. Як зазначає академік Бартольд, перша згадка про мавзолей Нізамі відноситься до 1606 року, який був зовнішній вигляд мавзолею і ким він був збудований, невідомо[1].
Мавзолей Нізамі Гянджеві | |
---|---|
| |
40°41′02″ пн. ш. 46°25′58″ сх. д. | |
Країна | Азербайджан |
Розташування | Гянджа |
Тип | мавзолей |
Висота | 20 м |
Стиль | Архітектура Азербайджану |
Перша згадка | 1606 |
Дата заснування | 1947 |
Мавзолей Нізамі Гянджеві Мавзолей Нізамі Гянджеві (Азербайджан) | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Історія мавзолею
Гробниця Нізамі була місцем паломництва протягом багатьох століть.[2] Перша згадка гробниці в історичних хроніках зробив Іскандер Бек Мунши, хроніст при сефевідському дворі, який повідомляв, що в кінці лютого 1606 року Шах Аббас I прибув до Гянджа і розбив табір біля мавзолею шейха Нізамі,[3] де 24 березня відзначив свято Новруз.[4]
Під час російсько-перської війни в 1826 році вирішальна битва між росіянами і перськими військами відбулася біля мавзолею Нізамі. Російські війська під командуванням генерала Івана Паскевича розгромили перську армію і змусили її відступити.[5] Посол Росії в Персії Олександр Грибоєдов згадував у своєму щоденнику розмову з письменником та істориком Аббас Кулі ага Бакіхановим, який був на той час співробітником російської дипломатичної місії, в якому останній розповів Грибоєдова, що Єлисаветпольська битва відбулася поблизу мавзолею Нізамі.[6]
До середини XIX століття стародавній мавзолей зруйнувався, але був відбудований заново Мірзою Адигезаль-беком Карабаським. У передмові до історичної праці Мірза Адигезал-бека «Карабах наме», виданому в 1950 році, В. Левіатов пише:
Широта кругозору про глибоку повагу до видатних представників культури минулого спонукали Мірзу-Адігезаль-бека приступити до спорудження над могилою великого Нізамі нового мавзолею, замість старого, вже зовсім зруйнованого. Про це А. Бакіханов писав: ,,Зруйнована чудова гробниця його (Нізамі — В. Л.), поблизу міста Ганджі, понині існує. Мірза-Адігезаль Карабаський… нині відновлює її" (А. Бакіханов, «Гюлістан. Ірам», стор 165, Баку, 1926 р.). З останніх слів А. Бакіханова видно, що відновлення мавзолею відбувалося в той час, коли він ще писав «Гюлястан-Ірам», тобто на початку сорокових років XIX ст. Це час збігається з семисотрічною річницею народження великого поета. Мавзолей, споруджений Мірзою Адигезаль-беком, до початку нинішнього століття зруйнувався, але його залишки точно відзначали місце, де знаходився старий мавзолей і місце поховання Нізамі.[7]
Однак через кілька десятиліть мавзолей знову прийшов до занепаду. У 1873 році правитель Персії Насер ад-Дін Шах Каджар по дорозі додому зі своєї першої поїздки до Європи проїхав повз могили Нізамі. Він згадав у своєму щоденнику гробницю шейха Нізамі біля дороги приблизно в пів-лізі від Гянджі, і описав її як «досить жалюгідна цегляна будівля».[8]
Мавзолей на могилі Нізамі зображений на малюнку 1903—1905 рр., що зберігся в Тбілісі. Малюнок був виконаний з натури Усейн-Ханом Риза-заде. Зовні мавзолей представляв собою куб з куполом і стрільчатим вузьким дверним отвором у північній стіні[9].
У 1922 році могила Нізамі Гянджеві була розкрита, останки поета були перекладені в нову труну і перенесені до Гянджі. Проте потім, за розпорядженням з Баку, вони були поховані на старому місці[9].
Могила Нізамі була обстежена в 1925 році. Дж. Олександровичем, який прийшов до висновку, що існуючий на той час мавзолей — пізнього походження, а від первісного пам'ятника не залишилося й сліду. Метою цієї експедиції Азербайджанського археологічного комітету було відновлення колишнього або спорудження нового мавзолею. До цього часу над могилою поета височів лише залишок північної стіни, сама ж могила виділялася біля південної стінки у вигляді горбка[9].
До 1932 р. від цього пізнього мавзолею залишився тільки фундамент і кілька рядів цегляної кладки стін. У 1940 році, у зв'язку з запланованим будівництвом нового пам'ятника на місці мавзолею були проведені розкопки, в результаті яких було встановлено, що збереглися надземні фрагменти стін були реставрацією пізнішого часу, тоді як виявлені глибоко під землею фундамент і кам'яна кладка були залишками початкового мавзолею XIII століття.[10][11][9]
У 1947 році був побудований новий мавзолей, з вапнякового каменю. Однак викиди з розташованого поруч алюмінієвого заводу призвели до його повного обветшанию до кінця 1980-х. У 1991 році був побудований новий комплекс, що включає крім самого мавзолею парк і скульптурну групу, яка ілюструє твори поета. Автором архітектурного проекту був Фарман Імамкулієв, а скульптором Горхмаз Суджаддінов. Архітектура нового комплексу повторює архітектуру побудованого в 1947 році мавзолею (архітектори А. Саркісов, В. Вахутін)[12]. Нова будівля мавзолею було побудовано з цільних гранітних блоків, доставлених з України.[13]
Сучасний період
Сучасний мавзолей являє собою монументальну споруду заввишки близько 20 метрів, циліндричної форми, виконаної з червоного граніту і обтесану на манер напівкруглих граней. Внизу знаходиться вхід до мавзолею, який здається невеликим порівняно з величчю всієї споруди. Ім'я Нізамі золотом викарбовано над входом. Поруч з мавзолеєм знаходиться бронзовий монумент, який ілюструє епічні поеми Нізамі. Навколо мавзолею розташований парк.
У 2019 році за розпорядженням президента Азербайджану діяльність комплексу «Мавзолей Нізамі Гянджеві» була передана до складу Гянджінського державного історико-культурного заповідника[14].
- Поштова марка СРСР, присвячена Нізамі Гянджеві. 1981 року
- Мавзолей на поштовій марці Азербайджану 2006 року
Примітки
- В. В. Бартольд. Сочинения. Издательство восточной литературы, Москва, 1963. Т.2, ч.1, стр. 784—785
- Peter J. Chelkowski. Mirror of the invisible world: Tales from the Khamseh of Nizami. Metropolitan Museum of Art, 1975. ISBN 0-87099-142-6, ISBN 978-0-87099-142-4, p. 3
- Iskandar Beg Munšī. History of Shah 'Abbas the Great, Volume 3. Westview Press, 1986, ISBN 0-89158-296-7, ISBN 978-0-89158-296-0, p. 902.
- Iskandar Beg Munšī. History of Shah 'Abbas the Great, Volume 3. Westview Press, 1986, ISBN 0-89158-296-7, ISBN 978-0-89158-296-0, p. 905.
- Василій Александрович Потто. Кавказская война: Персидская война, 1826—1828 гг. Volume 3. «Кавказский край», 1993. ISBN 5-86722-107-5, ISBN 978-5-86722-107-2, p. 130
- ФЭБ: Грибоедов. Эриванский поход.
- Мирза Адигезаль-Бек. Карабаг-Наме. Введение
- J.W. Redhouse. The Diary of H. M. the Shah of Persia, During His Tour Through Europe in A. D. 1873. BiblioBazaar, LLC, 2009. ISBN 1-110-34972-6, ISBN 978-1-110-34972-2, p. 416
- И. П. Щеблыкин. Памятники Азербайджанского зодчества эпохи Низами (материалы). — Баку: АэФАН, 1943. — С. 49-50.
- Дж. Александрович, Ганджа (приложен план и разрез мавзолея); Алексер-заде, Надписи, стр. 380 и табл. 97, рис. 2.
- М. М. Альтман. Исторический очерк города Ганджи. Часть 1. — Баку: Изд-во АН Азербайджанской ССР, 1949. — С. 20.
- Кировабад. bse.sci-lib.com. Процитовано 10 січня 2018.
- Скульптор, гянджинец, патриот. Ежедневный информационный ресурс — «Azeri.ru — Азербайджанцы в России».
- В Азербайджане создаются историко-культурные заповедники (рос.). Trend.Az. 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.