Бартольд Василь Володимирович

Васи́ль Володи́мирович Барто́льд (рос. Василий Владимирович Бартольд, нім. Wilhelm Barthold; 15 листопада 1869(18691115)—19 серпня 1930) — російський радянський сходознавець, мовознавець, арабіст, тюрколог, ісламознавець. Один із творців російської сходознавчої школи. Академік Санкт-Петербурзької академії наук (від 1913).

Бартольд Василь Володимирович
Народився 3 (15) листопада 1869
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Помер 19 серпня 1930(1930-08-19)[1][2][3] (60 років)
Ленінград, РСФРР, СРСР[1]
Поховання Смоленський лютеранський цвинтарd
Країна  Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Діяльність орієнталіст, тюрколог, Arabist, ісламознавець, історик, архіваріус, філолог, викладач університету
Галузь сходознавство, тюркологія, арабістика, Islamic studiesd, історія, архівознавство і філологія
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет і Східний факультет СПбДУd
Вчене звання Список академіків АН СРСР
Відомі учні Генко Анатолій Несторовичd, Крачковський Ігнатій Юліанович і Richard Vasmerd
Знання мов російська[4]
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет
Членство Російська академія наук, Академія наук СРСР і Петербурзька академія наук
Посада директор музеюd

Біографія

Василь Володимирович народився 3 листопада 1896 року в Санкт-Петербурзі Російської імперії у родині фінансиста.

1887 року закінчив гімназію і вступив до Петербурзького університету на факультет східних мов за спеціальністю арабська, перська, турецька, татарська мови. 1892 року продовжив навчання в університеті для здобуття звання професора на кафедрі історії Сходу.

1896 року почав викладацьку діяльність як доцент.

1900 року отримав звання доктора історії Сходу за працю «Туркестан в епоху монгольської навали» (1898—1900).

Помер Василь Володимирович Бартольд 19 серпня 1930 року в Ленінграді, СРСР. Похований на Смоленському лютеранському кладовищі.

Діяльність

Основні напрями наукової діяльності Василя Володимировича — це народи й держави Центральної та Середньої Азії, взаємодія культур Сходу та Заходу, історія ісламу. У своїх працях він досліджував Греко-Бактрійський, Куманський (тобто Кипчацький), Тюркський каганати й інші держави, мови й писемності согдійців, тохарів, тюрків тощо. Василь Бартольд автор більше ніж 400 ґрунтовних праць з історії Сходу, що здобули міжнародне визнання.

Його праці «Туркестан в епоху монгольської навали» (1898—1900), «Улугбек і його час» (1918), «Культура мусульманства» (1918), «Мусульманський світ» (1922) та інші завдяки багатству фактичного матеріалу не втратили свого значення і до наших днів.

Бібліографія
  • Бартольд В. В. Арабские известия о руссах.
  • Бартольд В. И. Н. Березин как историк // Записки Коллегии востоковедов при Азиатском музее АН СССР. — Л., 1926. — Т. 2, вып. 1. — С. 51—72.
  • Бартольд В. В. Туркестан в эпоху монгольского нашествия. Собр. соч. — Т. 1. — М., 1963.
  • Бартольд В. В. Образование империи Чингизхана (пробная лекция, читанная в С.-Петербургском ун-те. 8 /IV/ 1896 г.). Собр. соч. — Т. V. — М., 1968.
  • Бартольд В. В. Альп-тегин // Соч. — Т . II. (2). — М: Наука, 1968.
  • Бартольд В. В. К истории орошения Туркестана // Соч. — Т. III. — М.: Наука, 1965.
  • Бартольд В. В. Сочинения: В 9 т. — Т. V. Работы по истории и филологии тюркских и монгольских народов. — М.: Издательство «Наука», Главная редакция восточной литературы, 1968. — 757 с.
  • Бартольд В. В. Сочинения: В 9 т. — Т. VI. Работы по истории ислама и Арабского халифата. — М: Издательство «Наука», Главная редакция восточной литературы, 1966. — 784 с.
  • Бартольд В. В. Сочинения: В 9 т. -Т . VIII. Работы по источниковедению. — М.: Издательство «Наука», Главная редакция восточной литературы, 1973. — 724 с.
  • Türk Ansiklopedisi (Турецька енциклопедія). Mogol dilleri (Могольські мови), Mogollar (Tarih) (Моголи, історія). — Ankara, 1976. — Cilt, XXIV. — S. 286—297.

Примітки
  1. Бартольд Василий Владимирович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. AlKindi
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.