Магарук Ярослава Михайлівна

Магарук Ярослава Михайлівна(1937 р.н.) — маріупольська майстриня вишивки. Народний майстер України.

Магарук Ярослава Михайлівна
При народженні Магарук Ярослава Михайлівна
Народження 1937(1937)
Івано-Франківська область
Національність українка
Країна  СРСР →  Україна
Жанр вишивка, килимарство, створення одягу
Навчання у власній родині (1949)
Діяльність художниця
Напрямок народне мистецтво, символізм
Роки творчості 1950—2010
Твори рушники, килими, одяг

Життєпис

Народилась на Івано-Франківщині. Родина була працьовита і побожна. Малу Ярославу змалку навчали молотися та вишивати. Першою вчителькою була бабця Марія. Відомо фото, де дівчинка дошкільного віку стоїть у вишитій нею одежині.

У двадцять чотири роки за власні твори отримала знання Майстра традиційного вишивання СРСР[1] Власну роботу пов'язала із створенням одягу, працювала в Маріуполі в галузі індивідуального пошиву.

Вишивання не покидала ніколи. Рушники її роботи — індивідуальні, незважаючи на традиційність техніки. На сорочку-вишиванку чи рушник витрачає тиждень, на скатертину — місяць або більше, якщо хворіє. Хвороби забуває під час копіткої праці.

Твори Ярослави Магарук та інших майстринь клубу «Ярослава» представляли ремесло маріупольських ткачів та вишивальниць у селі Пирогово (Київ, Музею народної архітектури та побуту України) на виставці-святі «Країна мрій», на виставці в Українському Домі 2004 року[2].

Взагалі, твори Ярослави Магарук брали участь у сорока (40) різних виставках в Україні і за кордонами. Зазвичай власними творами не торгує, але іноді бере замовлення.

Серед учениць Ярослави Магарук декілька лауреаток з Маріуполя, що виробились у окремих майстринь. Серед них — Лаптєва Любов Андріївна, Музикант Віра Сергіївна, Іванова Євгенія Сергіївна[2].

«Відвідай ув'язненого»

Працьовита і побожна, Ярослава Магарук дарує власні твори церквам. Реально виконує заповідь «Відвідай ув'язненого». Раз на тиждень вона відвідувала жіночу виправну колонію в Маріуполі, де передавала жінкам секрети майстерності і надію.

Твори майстрині давно розійшлися світом, їх зберігають в домівках українських діаспор у Бельгії, Німеччині, Австралії, Канаді, Греції, Латвії, Казахстані, у США, в Японії[1]

Назви окремих рушників майстрині
  • «Пісня»[2]
  • «Небо»
  • «Карпати»
  • Весільний рушник
  • «Берегиня-осінь»
  • «Весна прокинулась»[2]

Джерела і посилання

Примітки
  1. газета «Маріупольское время», 15 октября 2009 г.
  2. http://what.in.ua/page/gospozha-vyshivalshhica

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.