Маглемозе

Маглемозька культура названа за поселенням Маглемозе біля міста Муллеруп (Данія). При археологічних розкопках у 1900 році данським вченим Г. Сарау у Маглемозькому торфовищі знайдені кістки дикого бика, благородного оленя, лося, птахів, риб, домашнього собаки, знаряддя із кременя (мікроліти, сокири), роги й кістки (гарпуни, рибальські гачки з кістки, дерев'яні луки, весла, довбані човни, наконечники стріл і інше).

У наступному сторіччі подібні поселення маглемозької культури були знайдені від Англії до Литви та від шведського Сконе до півночі Франції.

Маглемозька культура була поширена в основному в лісах північноєвропейської рівнини у Великій Британії, Данії, на півночі Німеччини, у Південній і Середній Швеції й Норвегії.

У Литві були поселення на півдні у Варенському районі, та на заході у Тельшяйському районі.

Маглемозька культура датується в основному 9000-5000 роками до Р.Х. (раніше датувалася 5000-4000 роками до Р.Х).

Вона поділяється на 5 часових періодів 1 з яких добореальний й решта - бореальні.

Найранніша стоянка Стар Кар в Англії датується 8000 до н. е.

Маґлемозькій культурі притамане незвичайне поєднання мікролітів і деревообробних знаряддь. Як правило, з появою сокир, тесел та інших деревообробних знарядь мікроліти зникають, а пластинчаста техніка скорочується. Двосторонньо оброблені знаряддя рідко використовувалися разом з мікролітами.

Населення жило невеликими первісними громадами, займалося полюванням, рибальством і збиральництвом; була розвинена обробка кістки, рога, дерева.

Маглемозька культура витіснила пізню аренгсбурзьку культуру.

У Прибалтиці з маглемозької культури розвинулися німанська та кундська культури. У Данії та на півночі Німеччини маглемозька культура змінилася культурою Конгемозе.

• Київська міська бібліотека. Г. М. Матюшин. Археологический словарь. — М: «Просвещение»: АО «Учеб. лит.», 1996. — 304 с.: ил. — ISBN 5-09-004958-0. (рос.)