Майдан-Олександрівський
Майдан-Олександрівський — село в Україні, у Віньковецькому районі Хмельницької області. Населення становить 981 особу (з 385 дворів). Орган місцевого самоврядування — Майдано-Олександрівська сільська рада.
| село Майдан-Олександрівський | |
|---|---|
 Старообрядська церква, бічна та тильна сторони будівлі у 2013 році | |
| Країна |  Україна |
| Область | Хмельницька область |
| Район/міськрада | Хмельницький район |
| Рада | Майдано-Олександрівська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1600 |
| Населення | 918 (станом на 01.01.2011) |
| Площа | 3,48 км² |
| Густота населення | 318,1 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 32533 |
| Телефонний код | +380 3846 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°58′20″ пн. ш. 27°10′34″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
279 м |
| Відстань до обласного центру |
80 км |
| Відстань до районного центру |
7 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 32533, Хмельницька обл., Віньковецький р-н, с. Майдан-Олександрівський |
| Карта | |
  Майдан-Олександрівський | |
 Майдан-Олександрівський | |
| Мапа | |
| |
Загальні відомості
На заході Майдан-Олександрівський межує з селищем Гута, на північний захід лежить село Великий Олександрів, а на південний схід — села Балки та Майдан-Карачієвецький.
Сьогодні на території поселення діють: Приватне підприємство ФОП Степанов, будинок культури, бібліотека, загальноосвітня школа, сільська лікарська амбулаторія.
Історія
Майдан-Олександрівський, на думку Є.Сіцінського, заснували молдовани та цигани. Село належало старовинному польському дворянському роду Замойських. Генерал Людерс отримавши його від Стадницьких змінив первісну назву, Майдан-Поросятківський, на нинішню.
З церковних літописів відомо, що за священника Івана Лотоцького (1790 — 1813 рр.) було здійснено перехід жителів села з унії в православ'я. У 1874 році за кошти парафіян і казни збудовано церкву на честь Св. Іоанна Предтечі. Церква мала 51 дес. землі.
На початку XX ст. Майдан-Олександрівський входив до Капустянської волості Ушицького повіту. Тут нараховувалось 224 двори, мешкало 735 жителів.
Перша рада селянських депутатів у Майдані-Олександрівському була утворена на початку 1921 р. Перша сесія Майдано-Олександрівської сільської ради, що відбулась на початку січня 1940 р., обрала керівний склад, затвердила секції. З липня 1941 р. по березень 1944 р., діяльність сільради було припинено, а на початку квітня 1944 р. відновлено. До складу Майдано-Олександрівської сільської ради ввійшло село Гута. Згідно з Указом Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 р., Віньковецький район ліквідовувався, а Майдано-Олександрівська сільська рада підпорядковувалася Ярмолинецькому, а з 1965 р. Новоушицькому району.
8 грудня 1966 р., коли Віньковецький район знову відновився, Майдано-Олександрівська сільська рада увійшла до його складу. З того часу її підпорядкування не змінювалось.
Восени 1951 року в Майдані-Олександрівському на конспіративній квартирі (в районі другої бригади) було вбито Керівника Віньковецького Надрайонного проводу ОУН Василя Николина («Мороз», «Хмель», «Богдан») та ще одного повстанця Гандзюк Михайла («Терентій»). З цього моменту офіційно вважається припинення боротьби ОУН на Віньковеччині.
Пам'ятки історичного та природоохоронного фонду
- Старообрядницька дерев'яна церква 1835 р.
Відомі уродженці
- Сосна Василь Петрович (1947) — кандидат філософських наук, викладач.
- Квасневський Олександр Леонідович (2 листопада 1948) — доктор медичних наук, головний лікар.
- Штогрин Антоніна Олексіївна (Анісімова) (29 червня 1967) — українська художниця, член Національної спілки художників України від 2010 року.
- Анісімов Микола Олексійович (12 грудня 1962) — український художник (графік). Член Національної спілки художників України від 2008 року.
- Юрко Юрченко (справжнє ім'я — Юрій Володимирович Нечистяк) (24 листопада 1972) — український співак, композитор, лідер гурту Юркеш. Заслужений артист України.
Посилання
- Інформація про Майдано-Олександрівську сільську раду
- Погода в селі Майдан-Олександрівський
- Majdan // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 911. (пол.)