Макабричність

Тріумф смерті у церкві Санта Марія в Б'єнно

Ця якість не часто зустрічається у давньогрецькій і латинській літературах, хоча є її сліди і в Апулея, і в автора Сатирикону. Видатними прикладами в англійській літературі є Джон Вебстер, Роберт Льюїс Стівенсон, Мервін Пік, Чарльз Діккенс, Томас Харді, і Сіріл Тернер. В американській літературі — це Е. А. По та Г. Ф. Лавкрафт. Слово отримало своє значення від французького виразу la danse macabre (танок смерті) для алегоричної репрезентації всюдисущої і універсальної влади смерті. Типова форма, яку приймає алегорія, — це серія зображень в яких Смерть з'являється у вигляді танцюючого скелета або забинтованного трупа перед людьми, які представляють різний вік і стан життя і веде їх всіх у танці до могили. З численних прикладів, які можна було віднайти намальованими або вирізьбленими на стінах монастирів або церков по всій середньовічній Європі, збереглися тільки деякі гравюри.

From The Dance of Death by Michael Wolgemut

Етимологія слова «макабричний» є невизначеною. За Гастоном Парісом, воно вперше зустрічається саме у цій формі в Жана ле Февр в Respit de la mort (1376), Je fis de Macabré la danse, і він вважає, що ця форма з наголосом є істиною. Більш звичне пояснення базується в латинській назві Machabaeorum chorea (Танець Макавеїв). Іншими варіантами є від Св. Макарія або Макера-відлюдника. Ще один варіант, це походження слова від арабського maqābir (مقابر) (множина від maqbara) від давньоєврейського «מהקבר» (пишеться «mhkbr» і вимовляється як «Mehakever»), що означає «з могили».

• Memento mori
• Танець смерті
• Чорний гумор

Галерея мистецтв на макабричну тему