Максимова Олена Олександрівна

Максимова Олена Олександрівна
	Олена Максимова в ролі Марії у фільмі «Любов і ненависть» (1935)
	Олена Максимова в ролі Марії у фільмі «Любов і ненависть» (1935)
Народилася	23 листопада 1905[1]; Москва, Російська імперія
Померла	23 вересня 1986[1] (80 років); Москва, РРФСР, СРСР[2]
Громадянство	СРСР
Діяльність	акторка
Роки діяльності	з з 1926
IMDb	nm0538791
	Нагороди та премії

Максимова Олена Олександрівна (1905—1986) — російська радянська кіноактриса. Заслужена артистка РРФСР (1958).

Життєпис

Народилася 23 листопада 1905 р. в Москві. Закінчила студію (1921).

У кіно — з 1926 р. Знялася більш ніж у ста тридцяти кінофільмах, переважно грала ролі другого і третього плану, епізоди (фільми: «Баби рязанські» (1927), «Світле місто» (1928), «Тихий Дон» (1930, Дарина, головна роль), «Безприданниця» (1936), «Йшов солдат з фронту» (1939), «Тимур і його команда» (1940), «Сільський лікар» (1951, тітка Феня), «Чужа рідня» (1955), «Два капітани» (1956), «Висота» (1957, Берестова), «Тихий Дон» (1958, мати Кошового), «Пісня про Кольцова» (1959, мати Кольцова), «Коротке літо в горах» (1963), «Зелений будинок» (1964), «Батько солдата» (1964), «Денні зірки» (1966), «Випадок з Полиніним» (1970), «Старі стіни», «Калина червона» (1973), «А у нас була тиша...» (1977), «Фотографії на стіні» (1978), «Карнавал» (1981, літня жінка в ломбарді), «Повернення резидента» (1982, сусідка Уткіна) та ін.).

Грала в українських стрічках: «Земля» (1930, Наталя, наречена Василя), «Аероград» (1935, вдова старовіра), «Циган» (1967, Лущилиха), «Будемо чекати, повертайся» (1981, т/ф, бабуся).

Померла 23 вересня 1986 р. в Москві.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.