Максимович Микола Григорович

Максимович Микола Григорович
	Максимович Микола Григорович
Депутат Верховної Ради УРСР 8—10 скликань
	1971 — 1981
директор Львівського політехнічного інституту
	25 вересня 1953 — 26 червня 1963
Попередник	Ямпольський Стефан Михайлович
Наступник	Денисенко Григорій Іванович
ректор Львівського університету
	1963 — 1981
Попередник	Лазаренко Євген Костянтинович
Наступник	Чугайов Володимир Петрович
Народився	16 (29) квітня 1914; с. Добратичі, тепер Люблінського воєводства, Польща
Помер	10 червня 1981 (67 років); Львів
Похований	Личаківський цвинтар :
Відомий як	науковець
Місце роботи	Національний університет «Львівська політехніка»
Громадянство	Польща, СРСР
Національність	українець
Освіта	Національний університет «Львівська політехніка»
Політична партія	Компартія України
У шлюбі з	Марія Кіх

Микола Григорович Максимович (16 (29) квітня 1914(19140429), село Добратичі, Холмська губернія, Рос. імперія, тепер Люблінського воєводства, Польща — 10 червня 1981, Львів) — український вчений у галузі електротехніки, доктор технічних наук (з 1969), професор (з 1962), заслужений діяч науки і техніки Української РСР (з 16.05.1964). Депутат Верховної Ради УРСР 8—10-го скликань.

Біографія

Народився 16 (29 квітня) 1914 року в селі Добратичі (Холмська губернія), тепер Люблінського воєводства, Польща.

Закінчив гімназію у місті Холмі, у 1933 вступив до Львівської політехніки. Став членом підпільної комсомольської організації, розповсюджував нелегальну літературу, за що був у 1937 році заарештований і виключений із університету.

У 1939 був ув'язнений за комуністичну діяльність, відбував покарання у концтаборі Береза Картузька. Під час нападу гітлерівської Німеччини на Польщу звільнений з ув'язнення, продовжив навчання на електротехнічному факультеті ЛПІ. У 1941 році закінчив електротехнічний факультет Львівського політехнічного інституту.

З 1941 — інженер-конструктор конструкторського бюро Харківського електромеханічного заводу у Харкові, потім у місті Кемерово РРФСР. З 1943 р. — радист у диверсійному загоні НКВС СРСР імені Богдана Хмельницького.

З 1945 року — комсорг ЦК ВЛКСМ у Львівському політехнічному інституті, старший лаборант кафедри загальної і теоретичної електротехніки. У 1945 р. вступив в аспірантуру без відриву від виробництва на кафедрі загальної і теоретичної електротехніки.

Член ВКП(б) з 1947 року.

У 1949 році, після закінчення аспірантури та захисту кандидатської дисертації, здобув учений ступінь кандидата технічних наук, а згодом затверджений у вченому званні доцента.

З 1950 року — заступник директора з навчальної роботи, одночасно завідувач кафедрою теоретичної та загальної електротехніки. З 25 вересня 1953 до 1963 року — директор Львівського політехнічного інституту.

У 1963 — червні 1981 року — ректор Львівського державного університету імені Івана Франка. Одночасно працював завідувачем кафедри теоретичних основ електрорадіотехніки Львівського державного університету.

Похований на полі № 1 б Личаківського цвинтаря.

Наукова діяльність

Науковий керівник спеціальної науково-дослідної лабораторії, яка працювала над створенням нових типів навчальних машин; відповідальний редактор двох томів наукових записок з питань теорії електричних і магнітних ланцюгів; опублікував понад 30 наукових праць.

Автор

Основні праці з теоретичної електротехніки, теорії і розробки методів розрахунку електричних кіл.

Нагороди

Див. також

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.