Холмська губернія

Виділена ухвалою другої Думи від 9 травня 1912 (закон 23 червня 1912) зі східної частини Люблінської і Сідлецької губернії, заселених українцями (Холмщина). Офіційне відкриття губернії відбулося 8 вересня 1913 року. Територія — 10460 км², населення (на 1909) 703000 осіб.

• До складу губернії ввійшли 58 волостей повністю і 24 частково з ліквідованої Сідлецької губернії:
  • Більський повіт
  • частина Володавського повіту: місто Володава і волості Острів, Устимів, Воля-Верещинська, Влодава, Вирики, Ганськ, Городище, Кривоверба, Опілля, Романів, Собібор і Турно та села Боднарівка (Bednarzówka), Білка (Białka), Угнин (Uhnin) і Хмелів (Chmielów) волості Дубова-Колода, села Бабянка (Babianka), Колиховичі (Kolechowice) і Тисьмениця (Tyśmienica) волості Тисьмениця
  • частина Костянтинівського повіту: селище Янів-Підляський і волості Богукали, Витулин, Вільшанка, Головчиці, Гушлів, Заканалля, Корниця, Лосиці, Павлів, Рокитно, Свори і Чухліби
  • частина Радинського повіту: волості Березовий Кут, Жеротин, Загайки, Товстець, Шостка і Яблонь та села Колемброди і Желізна волості Желізна
• Також із Люблінської губернії:
  • Грубешівський повіт
  • Томашівський повіт
  • значна частина Холмського повіту: місто Холм і волості Буків (Bukowa), Вільховець (Olchowiec), Войславиці (Wojsławice), Жмудь (Żmudź), Кривички (Krzywiczki), Павлів (Pawłów), Раколупи (Rakołupy), Рейовець (Rejowiec), Сідлище (Siedliszcze), Свіржі (Świerże), Став (Staw), Турка (Turka), Циців (Cyców)
  • значна частина Замостського повіту: місто Замостя і волості Високе (Wysokie), Замостя (Zamość) (за винятком села Жданова (Żdanów)), Звіринець (Zwierzyniec), Краснобрід(Krasnobród), Лабуні (Łabunie), Скербешів (Skierbieszów), Суховоля (Suchowola), Щебрешин (Szczebrzeszyn); села Вишенька (Wiszenki), Забитів (Zabytów), Монастирок (Monastyrek) і Сульмиця волості Старе Замостя (Stary Zamość); села Воля Чорностоцька (Wólka Czarnostocka), Дільці (Dzielce), Радечниця (Radecznica), Радечницький монастир (klasztor Radecznicki), Трясини (Trzęsiny) і Чорносток (Czarnystok) волості Радечниця (Radecznica); село Розлопи (Rozłopy) волості Сулів (Sułów); села Біловоля (Białowola), Вілька Вепрецька (Wólka Wieprzecka) і Липськ (Lipsko) волості Мокре (Mokre); села Липовець (Lipowiec), Сохи (Sochy), Терешпіль (Tereszpol) і Шодзи (Szozdy) волості Терешпіль (Tereszpol)
  • значна частина Білгорайського повіту: місто Білґорай і волості Крешів (Krzeszów), Бабиця (Babice), Біща (Biszcza), Воля Рожанецька (Wola Różaniecka), Горішній Потік (Górny Potok), Княжпіль (Księżpol), Лукова (Łukowa) і Майдан Сопітський (Majdan Sopocki)); села Пуща Сільська (Puszcza Solska), Рожнівка (Rożnówka), Бояри (Bojary) і Дилі (Dyle) волості Пуща Сільська (Puszcza Solska); села Дережня Сільська (Dereźnia Solska), Дережня Загороди (Dereźnia Zagrody), Лазори (Łazory), Майдан Старий (Majdan Stary), Майдан Новий (Majdan Nowy), Рогалі (Rogale), Руда Сільська (Ruda Solska), Сіль (Sól) і Смольське (Smólsko) волості Сіль (Sól); села Гарасюки (Harasiuki) і Рички (Ryczki) волості Гута Крешівська (Huta Krzeszowska)
  • фрагменти Любартівського повіту: села Дратів (Dratów), Каніволя (Kaniwola), Кобилки (Kobyłki), Людвин (Ludwin) і Щецин (Szczecin) волості Людвин (Ludwin)
  • фрагменти Красноставського повіту: села Добринів (Dobryniów), Лопенник Руський (Łopiennik Ruski (Dolny)) і Стужиця (Stężyca) волості Лопенник (Łopiennik): села Добринів (Dobryniów), Лопенник Руський (Łopiennik Ruski (Dolny)) і Стужиця (Stężyca) волості Лопенник (Łopiennik); села Бзіте (Bzite), Вінцентів (Wincentów), Крупець (Krupiec), Крупе (Krupe), Загороди (Zagroda), Костунин (Kostunin), Жданне (Żdżanne) і Верховини (Wierzchowiny) волості Рудка (Rudka); села Олександрівський Краснічин (Kraśniczyn Aleksandrowski), Анельполь (Anielpol), Березини (Brzeziny), Бонча (Bończa), Вілька Красничинська (Wólka Kraśniczyńska), Деревники (Drewniki), Залісся (Zalesie), Красничин (Kraśniczyn), Вільшанка (Olszanka) і Стара Весь (Stara Wieś) волості Чайки (Czajki).

Холмська губернія складалася з 8 повітів:

• Білгорайський;
• Більський;
• Володавський;
• Грубешівський;
• Замостський;
• Костянтинівський;
• Томашівський;
• Холмський.

Була утворена імператорським урядом 1912 року за потреби відділити українське населення Західної Волині від Польського королівства. Проте початок війни 1914 року завадив остаточному влаштуванню адміністрації Холмської губернії. Практично припинила функціонування у складі Російської імперії в 1915 році внаслідок відступу російських військ під час Першої світової війни. Але продовжувала існувати у складі УНР та Української Держави до 3 лютого 1919.

Згідно з переписом населення 1897 року українці складали значну кількість у Грубешівському, Томашівському, Холмському і Білгорайському повітах Люблінської губернії.

Частка українськомовного населення в повітах Сідлецької губернії за даними перепису населення 1897 року

Частка українськомовного населення в повітах Люблінської губернії за даними перепису населення 1897 року

На 1909 рік населення земель, що 1912 увійшли до складу Холмської губернії, становило 703 000 осіб.

На 1 січня 1914 року в Холмській губернії з 912 095 населення українці складали 446 839 осіб, тобто 50,1 % від всієї людності, поляки — 30,5 %, євреї — 15,8 %.

Адміністративно-територіальний устрій Української Держави

   Холмська губернія

Згідно умов Берестейського миру від 9 лютого 1918 р. між УНР і державами Четверного блоку Берестейщина (південні повіти Гродненської губернії) Холмщина і частина Підляшшя визнавалися територією незалежної української держави — УНР. Але на той момент УНР зовсім не контролювала ці території, які ще з осені 1915 р. були окуповані військами Німеччини і Австро-Угорщини. Лише у березні 1918 р. до м. Берестя прибув за призначенням з Києва невеликий персонал новоутвореного Холмського губернського управління на чолі з Скоропис-Йолтуховським. Центральною Радою губернія включена разом із Берестейщиною до Підляшшя. Українські адміністратори почали поступово перебирати владу від німців на цих територіях. Однак працювати їм довелось дуже складно. Значна частина етнічних українців була виселена з цієї території ще у 1915 р. відступаючими російськими військами. В результаті цього відсоток поляків серед місцевого населення зріс. Практично ж вся польська громадськість і політики вважали ці землі своїми і не бажали їх нікому віддавати. Протягом літа — осені 1918 р. було утворено український адміністративний апарат на Берестейщині і в Підляшші. Холмщина ж з м.Холм так і не була передена під українську владу, бо це була зона окупації Австро-Угорщини, яка дуже не хотіла сваритись з поляками. Скоропис-Йолтуховський залишився працювати губернатором Холмської губернії і за правління гетьмана Скоропадського, хоча і була спроба замінити його російським генералом Морозовим у травні 1918 р. 15 листопада 1918 року гетьманат виділив окрему Холмську губернію. Центральним губернським містом визначався Брест-Литовськ. Губернією керував староста Олександр Скоропис-Йолтуховський.

До Холмської губернії входили також:

• південна частина Берестейського повіту Гродненської губернії.
• Більський повіт Гродненської губернії.
• південна частина Кобринського повіту Гродненської губернії.
• Пружанський повіт Гродненської губернії.
• частини Костянтинівського повіту Люблінської губернії.
• частини Радинського повіту Люблінської губернії.
• частини Красниставського повіту Люблінської губернії.

Після капітуляції Німеччини у 1-й світовій війні Польща проголосила відновлення своєї незалежної держави. Відразу ж почались спроби польських збройних сил захопити Підляшшя та Берестейщину, але цьому заважала присутність німецьких військ. У української ж адміністрації Холмської губернії свої збройні відділи були практично відсутні. 2 грудня 1918 р. війська Німеччини залишили території Підляшшя на захід від р. Буг з м. Біла. Разом з ними евакуювалась і українська адміністрація. Після переходу влади в Україні від УД до Директорії УНР Скоропис-Йолтуховський і далі залишився губернатором. 2-3 лютого 1919 р. війська Польщі після евакуації німецьких військ зайняли м. Берестя. Всі українські чиновники були поляками заарештовані і кинуті до в'язниці. На цьому Холмська губернія припинила своє існування.

Сьогодні в складі Україні є невеликий шматочок колишньої Холмської губернії — село Пісочне, що входило до складу Довгобичівської гміни Грубешівського повіту Люблінської, а згодом Холмської губернії. До цієї ж гміни належало колишнє село Павловичі, на місці якого розташована однойменна прикордонна застава «Павловичі» (офіційно ця застава нині є частиною села Нісмичі за річкою Варяжанка, що до 1918 р. було частиною Австро-Угорщини).

• Бойко, Олена. Територія, кордони і адміністративно-територіальний поділ Української Держави гетьмана П. Скоропадського (1918) // Регіональна історія України. Збірник наукових статей. — 2009. — Випуск 3.
• Тиміш Олесіюк. Соборна Україна. Наукові розвідки і спомини. Київ. Українська Видавнича Спілка. 2004. — 640с. с.529-625.
• Др. Василь Дмитріюк. Дорогами війни і миру. Спомини з додатком матеріалів до історії сім'ї. 2012.
• О. В. Ясь. Холмська губернія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 403. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Закон про утворення Холмської губернії(рос.)