Максимов Костянтин Гордійович

Костянтин Гордійович Максимов (3 червня 1894(18940603), село Війтівці (Войтовець) Бровківської волості Сквирського повіту Київської губернії, тепер село Мостове Бердичівського району Житомирської області — розстріляний 27 жовтня 1937, місто Москва, тепер Російська Федерація) радянський діяч, голова Вищої Ради Народного Господарства Української СРР, заступник голови Ради народних комісарів УСРР. Член ВЦВК, ВУЦВК, ЦВК СРСР.

Максимов Костянтин Гордійович
Народився 3 червня 1894(1894-06-03)
село Війтівці (Войтовець) Бровківської волості Сквирського повіту Київської губернії, тепер село Мостове Бердичівського району Житомирської області
Помер 27 жовтня 1937(1937-10-27) (43 роки)
Москва, СРСР
Громадянство  Росія,  СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Партія ВКП(б)

Життєпис

Народився в селянській родині. Через кілька років після народження Костянтина сім'я перебралася в Самарську губернію, де батько працював конюхом і кучером в одному із поміщицьких маєтків.

У п'ятнадцятирічному віці Костянтин Максимов переїхав в Самару до старшої сестри, де влаштувався підсобним робітником на будівництві трубкового заводу, потім — учнем в столярній майстерні. Закінчивши навчання, працював столяром у Самарі.

Член РСДРП(б) з лютого 1914 року.

Вів активну партійну і профспілкову роботу, був секретарем правління Спілки будівельників Самари.

У лютому 1915 року заарештований. На його квартирі жандарми знайшли нелегальну літературу, антивоєнні листівки і два гектографа для розмноження листівок та іншої літератури.

Після Лютневої революції 1917 року звільнений із в'язниці, переїхав до Москви для організації профспілки деревообробників. З квітня 1917 року — член Московського комітету РСДРП(б) і член Московської ради. Обирався делегатом VII конференції РСДРП(б) від московської організації і I Всеросійського з'їзду Рад.

Під час Жовтневого перевороту 1917 року — начальник розвідки штабу Московського військово-революційного комітету. 2 листопада 1917 року виїжджав до міста Гжатська для агітації серед солдатів російської армії.

У 1918—1919 роках — член президії Московської ради. У липні 1918 року, під час роботи V Всеросійського з'їзду Рад, вибраний членом президії ВЦВК. Одночасно, з 7 вересня 1918 по 7 липня 1919 року — голова продовольчого відділу Московської ради.

У серпні 1919 — 1920 року — член Революційної військової ради (РВР) Східного фронту і надзвичайний уповноважений РСЧА із постачання армії на Східному фронті РСЧА, брав участь у розгромі армії Колчака.

У квітні 1920 — 1922 року — заступник голови, голова Уральського промислового бюро Вищої ради народного господарства РРФСР, уповноважений Ради праці і оборони РРФСР із відновленню уральської промисловості.

У 1922—1923 роках — заступник голови Центрального правління кам'яновугільної промисловості, заступник керуючого Державної кам'яновугільної промисловості Донецького басейну.

У 1923—1925 роках — голова Вищої Ради Народного Господарства (ВРНГ) Української СРР, заступник голови Ради народних комісарів Української СРР.

Одночасно, в 1923—1925 роках — член президії Вищої Ради Народного Господарства СРСР.

З 1926 року — заступник народного комісара зовнішньої і внутрішньої торгівлі СРСР.

До липня 1937 року — співробітник Головного управління лляної промисловості Народного комісаріат легкої промисловості СРСР.

1 липня 1937 року заарештований органами НКВС. Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 27 жовтня 1937 року до страти, розстріляний того ж дня. Похований на Донському цвинтарі Москви.

19 березня 1955 року реабілітований, посмертно поновлений у партії.

Примітки

    Джерела

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.