Макс Аманн
Ма́кс А́манн (нім. Max Amann; 24 листопада 1891, Мюнхен — 30 березня 1957, там само) — партійний діяч НСДАП, імперський керівник друку, рейхсляйтер (2 червня 1933 — 8 травня 1945), обергруппенфюрер СС (30 січня 1936).
Макс Аманн Max Amann | ||
| ||
---|---|---|
| ||
Народження: |
24 листопада 1891[1][2][…] Мюнхен, Німецька імперія | |
Смерть: |
30 березня 1957[2][3][4] (65 років) або 31 березня 1957[5] (65 років) Мюнхен, ФРН | |
Країна: | Німеччина | |
Партія: | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | |
Діти: | 5 синів | |
Нагороди: | ||
Життєпис
Отримав торгову освіту. 24 жовтня 1912 року поступив на службу в 1-й Баварський піхотний полк. Під час Першої світової війни служив в 1-й роті Баварського піхотного полку фельдфебелем, в котрій тоді ж єфрейтором служив Адольф Гітлер. Після війни працював в банку. 1 жовтня 1921 року вступив в НСДАП (білет № 3). В тому ж році призначений керівником справами НСДАП і керівником фінансовими справами партійної газети «Völkischer Beobachter» (нім. Völkischer Beobachter, «Народний оглядач»). В 1922 році став директором Центрального видавництва НСДАП «Ехер ферлаг» і на цьому посту керував всієї видавничою діяльністю партії. 9 листопада 1923 року, за участь в «Пивному путчі» був арештований і провів 4,5 місяця в тюрмі. Саме він поради змінити Гітлеру назву його книжки «Чотири з половиною роки боротьби з брехнею, дурістю і боягузтвом» на «Моя боротьба» («Mein Kampf»).
9 листопада 1924 року став членом міської ради Мюнхена, 12 червня 1928 року — членом ландтагу Верхньої Баварії (до 12 червня 1930 року). У вересні 1931 року, внаслідок нещасного випадку на полюванні, втратив ліву руку. 15 березня 1932 року вступив у СС (посвідчення № 53 143). В 1933 році став депутатом Рейхстагу від Верхньої Баварії — Швабії.
Після приходу до вдали Гітлера зосередив у свої руках керівництво всією німецькою пресою і перетворив «Ехер Ферлаг» в найбільше видавництво у світі, а сам став мільйонером: в 1942 році його особистий дохід склав 3 800 000 рейхсмарок. У власність «Ехер Ферлаг» перейшли видавництва, що раніше належали євреям, включаючи найпотужніше об'єднання Ульштайна. 14 листопада 1933 року став головою Німецького об'єднання видавців газет, а на наступний день — президентом Імперської палати друку (до 1938). З 1935 року — член Імперського сенату культури. Перебуваючи на цих посадах до кінця Другої світової війни, Аманн мав право заборонити на свій розсуд будь-друкований орган, що і робив, купуючи потім заборонену газету за безцінь. У процесі роботи у Аманна постійно виникали конфлікти з Імперським міністерством народної освіти і пропаганди Йозефа Геббельса і прес-службою Отто Дітріха, оскільки ці відомства теж боролися за контроль над німецькою пресою
4 травня 1945 року заарештований американцями. На процесі денацифікації 8 вересня 1948 року засуджений до 10 років колоній. Після звільнення в 1953 році жив у Мюнхені.
Сім'я
Мав 5 синів (його дружина — Анна Фукс — була нагороджена Золотим Німецьким хрестом матері). Один із синів — Рудольф (нар. 28 квітня 1921 року), — лейтенант танкових військ, загинув 29 червня 1941 року в боях під Львовом.[6]
Нагороди
- Залізний хрест 2-го класу
- Військовий хрест «За заслуги» (Баварія) з мечами
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Орден крові
- Почесний знак Кобург
- Золотий партійний знак НСДАП
- Золотий почесний знак Гітлер'югенду з дубовим листям
- Почесний кут старих бійців
- Кільце «Мертва голова»
- Почесна шпага рейхсфюрера СС (24 листопада 1940)
- Почесний знак «Піонер праці» (1 травня 1941)
- Почесний щит Столиці руху (24 листопада 1941)
- Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го і 2-го класу (12 років)
- Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі, сріблі та золоті (25 років)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #116296666 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- SNAC — 2010.
- Енциклопедія Брокгауз
- Munzinger Personen
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- Залесский К. А.:СС. Охранные отряды НСДАП(рос.)
Література
- Männer im Dritten Reich, Orientalische Tabak- und Zigarettenfabrik «Rosma», Bremen 1934
- Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934, S. 31