Макс Аманн

Отримав торгову освіту. 24 жовтня 1912 року поступив на службу в 1-й Баварський піхотний полк. Під час Першої світової війни служив в 1-й роті Баварського піхотного полку фельдфебелем, в котрій тоді ж єфрейтором служив Адольф Гітлер. Після війни працював в банку. 1 жовтня 1921 року вступив в НСДАП (білет № 3). В тому ж році призначений керівником справами НСДАП і керівником фінансовими справами партійної газети «Völkischer Beobachter» (нім. Völkischer Beobachter, «Народний оглядач»). В 1922 році став директором Центрального видавництва НСДАП «Ехер ферлаг» і на цьому посту керував всієї видавничою діяльністю партії. 9 листопада 1923 року, за участь в «Пивному путчі» був арештований і провів 4,5 місяця в тюрмі. Саме він поради змінити Гітлеру назву його книжки «Чотири з половиною роки боротьби з брехнею, дурістю і боягузтвом» на «Моя боротьба» («Mein Kampf»).

9 листопада 1924 року став членом міської ради Мюнхена, 12 червня 1928 року — членом ландтагу Верхньої Баварії (до 12 червня 1930 року). У вересні 1931 року, внаслідок нещасного випадку на полюванні, втратив ліву руку. 15 березня 1932 року вступив у СС (посвідчення № 53 143). В 1933 році став депутатом Рейхстагу від Верхньої Баварії — Швабії.

Після приходу до вдали Гітлера зосередив у свої руках керівництво всією німецькою пресою і перетворив «Ехер Ферлаг» в найбільше видавництво у світі, а сам став мільйонером: в 1942 році його особистий дохід склав 3 800 000 рейхсмарок. У власність «Ехер Ферлаг» перейшли видавництва, що раніше належали євреям, включаючи найпотужніше об'єднання Ульштайна. 14 листопада 1933 року став головою Німецького об'єднання видавців газет, а на наступний день — президентом Імперської палати друку (до 1938). З 1935 року — член Імперського сенату культури. Перебуваючи на цих посадах до кінця Другої світової війни, Аманн мав право заборонити на свій розсуд будь-друкований орган, що і робив, купуючи потім заборонену газету за безцінь. У процесі роботи у Аманна постійно виникали конфлікти з Імперським міністерством народної освіти і пропаганди Йозефа Геббельса і прес-службою Отто Дітріха, оскільки ці відомства теж боролися за контроль над німецькою пресою

4 травня 1945 року заарештований американцями. На процесі денацифікації 8 вересня 1948 року засуджений до 10 років колоній. Після звільнення в 1953 році жив у Мюнхені.

Мав 5 синів (його дружина — Анна Фукс — була нагороджена Золотим Німецьким хрестом матері). Один із синів — Рудольф (нар. 28 квітня 1921 року), — лейтенант танкових військ, загинув 29 червня 1941 року в боях під Львовом.[6]

• Залізний хрест 2-го класу
• Військовий хрест «За заслуги» (Баварія) з мечами
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Орден крові
• Почесний знак Кобург
• Золотий партійний знак НСДАП
• Золотий почесний знак Гітлер'югенду з дубовим листям
• Почесний кут старих бійців
• Кільце «Мертва голова»
• Почесна шпага рейхсфюрера СС (24 листопада 1940)
• Почесний знак «Піонер праці» (1 травня 1941)
• Почесний щит Столиці руху (24 листопада 1941)
• Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го і 2-го класу (12 років)
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі, сріблі та золоті (25 років)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу

• Männer im Dritten Reich, Orientalische Tabak- und Zigarettenfabrik «Rosma», Bremen 1934
• Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934, S. 31

• Макс Аманн в базі даних депутатів рейхстагу на сайті Баварської державної бібліотеки (нім.)
• Біографія Макса Аманна.