Макс Вюнше

Макс Вюнше народився 20 квітня 1914 року в місті Кіттлітц. У 1928 році вступив в Імперській земельний союз. Після закінчення комерційного училища працював в управлінні дрібної сільськогосподарської фірми. У листопаді 1932 року вступив до молодіжної організації НСДАП «Гітлерюгенд», а в липні 1933 року — в СС. У 1934 році закінчив Ютерборгське унтерофіцерське училище СС, а в 1936 році — юнкерське училище СС в Бад-Тельці. 20 квітня 1936 року Макс Вюнше став Унтерштурмфюрером СС і був призначений командиром взводу в 9-й роті Лейбштандарта СС «Адольф Гітлер». З травня 1936 року він ніс службу в 17-й роті Лейбштандарта СС, а з 1 жовтня 1938 року — в лавах виділеної з числа «білявих бестій Зеппа Дітріха» Команди ескорту фюрера.

24 січня 1940 року Вюнше був призначений командиром взводу 15-ї роти стрільців-мотоциклістів «ЛССАГ». Взявши участь у Французській кампанії, він був 1 червня знову переведений до складу Команди ескорту фюрера, а 5 жовтня призначений ад'ютантом командира «ЛССАГ» Йозефа Дітріха. Оскільки білявий, високий, ставний і блакитноокий Макс володів бездоганною нордичною зовнішністю, являючи собою «ідеальний тип аріогерманського воїна», він дуже часто ставав «мішенню» фотографів і кінооператорів.

У 1941 році Вюнше взяв участь в Балканській кампанії і в боях на Східному фронті. В ході боїв проти радянських військ в Криму блакитноокий силач виконував обов'язки начальника оперативного відділу штабу бригади СС «ЛССАГ», а 15 лютого 1942 року був призначений командиром дивізіону штурмових гармат «ЛССАГ», яким успішно керував в період боїв на річці Міус.

У червні 1942 року Вюнше був відряджений в Берлінське військове училище, а 22 жовтня призначений командиром I батальйону 1-го танкового полку СС «ЛССАГ». У лютому 1943 року Макс, вже заслуживший Залізний хрест обох ступенів і призначений командиром бойової групи, відзначився в боях за Харків і 28 лютого 1943 року удостоївся нагородження Лицарським хрестом Залізного хреста.

Макс Вюнше (зліва), Фріц Вітт (в центрі), Курт Мейер (праворуч) у червні 1944 року в околицях Кана, Франція.

У червні 1943 року він був відряджений до складу перебувавшої в стадії формування нової, 12-ї танкової дивізії СС «Гітлерюгенд», прийнявши командування 12-м танковим полком СС. 11 серпня 1944 року Макс Вюнше був нагороджений Дубовим листям до Лицарського хреста Залізного хреста. У серпні 1944 року полк Вюнше був оточений англо-американськими військами в Фалезському котлі. Важко поранений в ході спроби прориву з «котла», Макс був взятий в полон канадськими військами.

Після війни він працював на скромній управлінській посаді в невеликій промисловій фірмі в західнонімецькому місті Вупперталь і помер в Мюнхені 17 квітня 1995 року.

• Штандартенюнкер СС (31 січня 1936)
• Унтерштурмфюрер СС (20 квітня 1936)
• Гауптштурмфюрер СС (25 травня 1940)
• Штурмбаннфюрер СС (1 вересня 1942)
• Оберштурмбаннфюрер СС (30 січня 1944)
• Штандартенфюрер СС (1945)

• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Кільце «Мертва голова»
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
• Данцигський хрест 2-го класу[1]
• Залізний хрест (1939)
  • 2-го класу (25 травня 1940)
  • 1-го класу (31 травня 1940)
• Штурмовий піхотний знак в сріблі
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Орден «За хоробрість» 4-го ступеня, 1-й клас (Болгарія)
• Німецький хрест в золоті (25 лютого 1943) як штурмбаннфюрер СС і командир I батальйону 1-го танкового полку СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер»
• Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
  • Лицарський хрест (28 лютого 1943) як штурмбаннфюрер СС і командир I батальйону 1-го танкового полку СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер»
  • Дубове листя (№ 548) (11 серпня 1944) як оберштурмбаннфюрер СС і командир 12-го танкового полку СС «Гітлерюгенд»

• Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile [The Bearers of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939–1945 — The Owners of the Highest Award of the Second World War of all Wehrmacht Branches] (German). Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.
• Patzwall, Klaus D.; Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941 – 1945 Geschichte und Inhaber Band II [The German Cross 1941 – 1945 History and Recipients Volume 2] (German). Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-45-8.
• Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives [The Knight's Cross Bearers 1939–1945 The Holders of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939 by Army, Air Force, Navy, Waffen-SS, Volkssturm and Allied Forces with Germany According to the Documents of the Federal Archives] (German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
• Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 2: L–Z [The Oak Leaves Bearers 1939–1945 Volume 2: L–Z] (German). Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2300-9.

1. Danzig Cross - Axis History Forum. forum.axishistory.com. Процитовано 6 грудня 2019.