Макс фон Гальвиц

Макс фон Гальвиц народився 2 травня 1852 року в адміністративному центрі Силезької провінції Пруссії — Бреслау. 13 серпня 1870 року поступив фанен-юнкером до 9-го полку польової артилерії прусської армії. Брав участь у французько-прусській війні. У 1877 році поступив на навчання у Військову Академію, яку завершив у 1880 році. З 1882 року ад'ютант 11-ї артилерійської бригади. З 1883 по 1886 роки служив у німецькому Генеральному штабі.

З 1887 року проходив службу на адміністративних та штабних посадах у Військовому міністерстві Німецької імперії. У 1891 році повернувся на службу в Генштаб. У 1895 році став командиром артилерійського дивізіону 11-го артилерійського полку. У 1899 році призначений командиром артилерійського полку, а з 1901 року — 29-ї артилерійської бригади. У 1903 році призначається начальником департаменту військової адміністрації і представником Військового міністерства в парламенті. У 1906 році призначений командиром 15-ї піхотної дивізії. 16 жовтня 1906 року фон Гальвицу присвоєне звання генерал-лейтенанта. З 3 жовтня 1906 до 2 квітня 1911 року командував 15-ю дивізією в Кельні. 4 березня 1911 року призначений інспектором польової артилерії, 4 квітня 1911 року йому присвоєно звання генерала артилерії.

На початок Першої світової війни Макс фон Гальвиц командир Гвардійського резервного корпусу, що бився у складі 2-ї армії генерала Карла фон Бюлова. Корпус брав активну участь у боях у Бельгії. З 19 по 25 серпня німецькі війська під керівництвом фон Гальвица здобули бельгійську фортеця Намюр, у подальшому билися з французькою та бельгійською арміями поблизу кордону.

Однак, у зв'язку з важким становищем німецьких військ на Східному фронті корпус Макса фон Гальвица був перекинутий у район Мазурських боліт. У лютому 1915 року під командуванням генерала артилерії фон Гальвица створюється армійська група «Гальвица» (3-й корпус і кавалерійська дивізія). Після успішної для німецьких військ Августівської операції Гальвица, бажаючи розвинути успіх приймає рішення про захоплення Прасниша, проте незабаром російські війська завдають контрудар і війська Гальвица змушені відступати.

23 липня група Гальвица почала наступ і форсувала річку Нарев, незабаром німецькі війська примусили російську армію повністю відійти на лівий берег річки. Проте подальші атаки не мали успіху. 7 серпня 1915 року армійська група Гальвица була перетворена на 12-у армію. 24 липня нагороджений орденом Pour le Mérite.

30 вересня 1915 генерал Гальвиц був призначений командувачем 11-ї німецької армії, яка зосереджувалася на Балканах для початку операції проти Сербії. 6 жовтня австро-німецькі війська почали наступ проти сербської армії. Зламавши опір сербських частин, підрозділи 11-ї армії просувалися вглиб країни. 10 листопада війська Гальвица увійшли в Ниш, де з'єдналася з союзною 1-ю болгарською армією. Незабаром операція проти Сербії була завершена. Територія країни окупована військами Центральних держав, а сербська армія відступила на грецький острів Корфу.

24 березня 1916 року фон Гальвица призначили й командувачем західним угрупованням на Західному фронті, що билися в районі фортеці Верден на лівому берегу Маасу. З квітня 1916 року група Гальвица брала участь у запеклих боях з французькою армією. 19 липня того ж року Гальвиц призначений командувачем 2-ї армії, яка билася у затятих боях на Соммі. У грудні 1916 року призначений командувачем 5-ю армією. У січні також був призначений командувачем групою армій «Гальвиц» (всього 24 дивізії), яка діяла в районі Вердена. 17 квітня 1918 року відзначений дубовим листям до ордену Pour le Merite.

У вересні 1918 року війська генерала Гальвица в ході битви за Сен-Міельскій виступ протистояли американським військам генерала Першинга. У подальшому армія фон Гальвица оборонялася під час проведення союзниками Мез-Аргоннського наступу.

6 грудня 1918 року після закінчення війни Макс фон Гальвиц вийшов у відставку.

• Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Військовий орден Святого Генріха, командорський хрест 2-го класу
• Pour le Mérite з дубовим листям
  • орден (24 липня 1915)
  • дубове листя (28 вересня 1915)
• Орден Червоного орла, великий хрест
• Орден «За заслуги» (Баварія), великий хрест з мечами (1917)
• Орден Чорного орла (23 грудня 1917) — вручений особисто імператором Вільгельмом II.
• Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест з мечами
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934)

• Отто фон Белов
• Фрідріх фон Шольц
• Еріх фон Фалькенгайн
• Лінзінген Олександр
• Фелікс фон Ботмер
• Макс фон Боен

• Meine Führertätigkeit im Weltkriege 1914/16 (Belgien – Osten – Balkan), 1929
• Erleben im Westen 1916–18, 1932

Виноски

Джерела

• Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 1: A–G. Biblio Verlag, Osnabrück 1999, ISBN 3-7648-2505-7, S. 139—141.
• DiNardo, Richard L. (2015). Invasion: The Conquest of Serbia, 1915. Santa Barbara: Praeger.
• Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. — М.: АСТ; Астрель, 2003. — 896 с. — 5000 экз. — ISBN 5-17-019670-9 (ACT); ISBN 5-271-06895-1 (Астрель).

• Max von Gallwitz, German General, 1852—1937(англ.)
• Max von Gallwitz on the Battle of St Mihiel, 12 September 1918(англ.)
• Гальвиц фон Дрейлинг(рос.)
• Гальвиц Макс фон(рос.)