Еріх фон Фалькенгайн

Еріх фон Фалькенгайн (нім. Erich von Falkenhayn; нар. 11 вересня 1861 — пом. 8 квітня 1922) — німецький державний і політичний діяч, воєначальник Прусської армії, генерал від інфантерії Німецької імперської армії. Військовий міністр (1913–1914) та начальник Генерального штабу Німецької імперії (1914–1916). Учасник придушення боксерського повстання (1899–1901) та Першої світової війни (1914–1918).

Еріх фон Фалькенгайн
нім. Erich von Falkenhayn
Ім'я при народженні нім. Erich Georg Anton Sebastian von Falkenhayn[1]
Народження 11 вересня 1861(1861-09-11)
Бург-Билгау, поблизу Грауденц, Західна Пруссія
Смерть 8 квітня 1922(1922-04-08) (60 років)
Потсдам
Поховання
Bornstedt Cemeteryd : 
Країна  Німецька імперія
Приналежність  Райхсгеер
Освіта кадетський корпус, Royal Prussian Main Cadet Instituted і Прусська військова академія (1890)
Роки служби 1880–1919
Звання генерал від інфантерії
Командування Військовий міністр
Начальник Генерального штабу
9-та армія
Група армій «Йилдирим»
10-та армія
Війни / битви

Боксерське повстання
Перша світова війна:
Європейський ТВД

Близький Схід

Рід Falkenhaynd[1]
Нагороди
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Столітня медаль
Лицарський хрест Військового ордена Святого Генріха
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден Чорного орла
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Орден «За заслуги» (Баварія)
Орден дому Гогенцоллернів
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
 Еріх фон Фалькенгайн у Вікісховищі

Біографія

Народився в дворянській сім'ї в тоді прусскому Бург-Бельгау неподалік від сучасного міста Грудзендз в Польщі. Обрав собі військову кар'єру, в 1896-1903 роках служив у Китаї, був свідком повстання боксерів. Згодом служив в Брауншвейгу, Меці та Магдебурзі, служив на все вищих посадах.

У 1913 році Фалькенгайн став військовим міністром Пруссії. 14 вересня 1914 року Фалькенгайн став начальником польового генерального штабу. За його ініціативою було розпочато наступ на Верден з метою примусити Францію до якнайшвидшого укладення миру. Бої під Верденом, які почалися 21 лютого 1916 і закінчилися лише до осені того ж року, не виправдали надій Фалькенгайна: навпаки, німецька армія зазнала під Верденом жорстокої поразки і понесла величезну шкоду.

На інших фронтах дії Фалькенгайна мали більший успіх. Так, в період з травня по вересень 1915 року під його керівництвом здійснили вдалий наступ російською фронті, а з жовтня по грудень того ж року по виробленому ним плану була завойована спочатку Сербія, а потім Чорногорія.

29 серпня 1916 року в зв'язку з Брусиловським проривом Фалькенгайн був зміщений з поста начальника Генерального штабу. Його наступником став Пауль фон Гінденбург. Фалькенгайн, призначений командувачем 9-ю армією, керував походом на Румунію і 6 грудня взяв Бухарест. З березня 1918 року Фалькенгайн командував 10-ю армією. У 1919 році вийшов у відставку і останні роки життя провів у палаці Ліндштедт в Потсдамі. Похований на Борнштедтському кладовищі.

Звання

Нагороди

Див. також

Література
  • Holger Afflerbach: Falkenhayn. Politisches Denken und Handeln im Kaiserreich (München: Oldenbourg, 1994). The standard modern biography.
  • Foley, R. T. (2005). German Strategy and the Path to Verdun: Erich von Falkenhayn and the Development of Attrition, 1870–1916. Cambridge: CUP. ISBN 978-0-521-04436-3.
  • Ernst Willi Hansen / Karl-Volker Neugebauer / Michael Busch: Das Zeitalter der Weltkriege. 1914 bis 1945. Völker in Waffen. (= Grundkurs deutsche Militärgeschichte 2) Verlag Oldenbourg, München 2007, ISBN 978-3-486-58099-0, S. 45

Мемуари

Примітки
  1. Deutsche Biographie / Hrsg.: Bayerische Staatsbibliothek, Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften — 2001.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.