Мак'яйолі

Філіппо Паліцци. «Давній неаполітанський візок»

На перші місця в суспільному житті Італії середини 19 ст. вийшли не проблеми мистецтва, а проблеми національно-визвольної боротьби проти Австрійської імперії, проблема об'єднання розрізнених земель (дрібних державних утворень) в єдину державу, як то давно відбулося в Великій Британії, Франції, Російській імперії.

По завершенні процесу з'єднання країни в єдине королівство у художників з міста Флоренція визріло прагнення створити нове творче товариство. Ідейна платформа товариства протистояла і пізньому класицизму, і відірваній від реалій літературності романтизму, і академізму 19 ст., що переживав кризу. Дослідники Італії відносять напрямок до реалізму і попередників імпресіонізму в національному мистецтві.

Риси національного реалізму вже мали місце в мистецтві П'ємонту і у неаполітанських художників, найбільш відкритих до новітніх тенденцій західноєвропейського мистецтва. Художник з П'ємонту Антоніо Фонтанезі(1818—1882) був справжнім послідовником нуднуватої манери Каміля Коро, що відвідав Італію. Різноманітнішими були сюжети і твори Джачінто Джиганте (1806—1876) та Філіппо Паліцци (1818—1899).

Найцікавішим і конструктивним напрямком середини 19 ст. італійці вважають мак'яйолі. Назва походить від слова macchia — плямка. Назву «мак'яйолі» вперше використав якийсь репортер в виданні «Gazzetta del Popolo» 1862 р. Назва спочатку мала несхвальний, іронічний присмак і характеризувала помітну особливість манери художників — працювати яскравішими фарбами і плямками.

Художники товариства в кафе «Мікеланджело»

Майже всі члени нового товариства були в минулому пов'язані з національно-визвольним рухом на чолі з Джузеппе Гарібальді. Місцем зустрічей товариства стане флорентійське кафе «Мікеланджело», яке теж стане об'єктом зображень художників товариства. До складу товариства увійшли як художники, так і скульптор, серед яких —

• Джованні Фатторі (1825—1902)
• Серафіно де Тіволі (1826 −1892)
• Телемако Сіньйоріні (1835 −1901)
• Джузеппе Аббаті (1836 −1868)
• Сільвество Лега (1826—1895)
• Одоардо Боррані (1833 −1905)
• Федеріко Дзандоменегі (1841—1917)
• Адріано Чечоні (1836—1886)
• Еугеніо Праті (1842 −1907)
• Вінченцо Кабьянка (1827 −1902) та ін.

Художники товариства багато зробили для відродження колишньої слави митців Італії і вважаються засновниками сучасного живопису країни. Адже вони намагалися зробити сучаснішою художню мову італійського живопису і підкреслити вартість реальності на відміну від міфілогічних чи літературних сюжетів.

• 
  Джузеппе Аббаті, портрет роботи Дж. Болдіні, 1865 р.
• 
  Джузеппе Аббаті. «Річка Арно біля Касаччіа», 1863 р.
• 
  Одоардо Барроні. «Каплиця Пацці в дворику Санта Кроче», 1885 р.
• 
  Адріано Чечоні.«Домашні клопоти», 1869 р.
• 
  Телемако Сіньйоріні. «В'язниця в Портоферрайо»
• 
  Телемако Сіньйоріні. «Відділок божевільних в лікарні Св. Боніфация», Флоренція, 1865 р.
• 
  Телемако Сіньйоріні. «Люди дешевші за коней», 1864 р.
• 
  Телемако Сіньйоріні. «Реклама віскі Роб Рой»
• 
  Джованні Фатторі. Автопортрет.
• 
  Джованні Фатторі. « Баталія під Монтебелло», 1868 р.
• 
  Джованні Фатторі. «Захід сонця над морем»
• 
  Федеріко Дзандоменегі. «Парк Монсо»

Напрямок використав всі можливості розвитку і поступився місцем іншим ідейним напрямкам. Флорентійських художників нового покоління назвали постмак'яйолі, що працювали в період між 1880–1930 роками. До них зараховують — Джованні Бартолена, Оскара Гілья, Плініо Номелліні, Адольфо Томазі, Гульельмо Мікелі, Томазі Аньоло, Лоренцо Віані, Леонелло Капелло та ін. Але кризові тенденції в товаристві розпочалися раніше. Дехто взагалі покинув Італію і перебрався в Париж, перейшовши на формальні позиції імпресіонізму. Після Фатторі мак'яйолі вичерпало можливості розвитку і перетворилося на тосканський провінціализм. Наприкінці 19 століття уособленням віртуозного буржуазного живопису стануть твори італійця Джованні Больдіні, що працюватиме в Парижі. Традиції національного демократичного живопису знайдуть найкраще втілення у творах Джованні Сегантіні (1858—1899), відкритого як до реалістичних традицій, так і впливів символізму.

• 
  Сегантіні. Селянка тягне дрова взимку
• 
  Сегантіні. «На водопої»
• 
  Сегантіні. «Аве Марія»
• 
  Сегантіні. «Дві матері»

Джованні Фатторі. «Кавалерія на сільській вулиці»

• Piero Bargellini, Caffè Michelangiolo, Vallecchi editore, Firenze, 1944.
• Steingräber, E., & Matteucci, G. (1984). The Macchiaioli: Tuscan Painters of the Sunlight: March 14-April 20, 1984. New York: Stair Sainty Matthiesen in association with Matthiesen, London. OCLC 70337478.
• Turner, J. (1996). Grove Dictionary of Art. USA: Oxford University Press. ISBN 0-19-517068-7
• T. Panconi, Antologia dei Macchiaioli, la trasformazione sociale e artistica nella Toscana di metà 800, Pisa, 1999.
• T. Panconi, I Macchiaioli, dipinti inediti o poco conosciuti, Pisa, 1999.
• T. Panconi, Il Nuovo dopo la Macchia, origini e affermazione del Naturalismo toscano, Pisa, 2009.
• Большая Советская Энциклопедія |http://slovari.yandex.ru/dict/bse/article/00044/81700.htm%5Bнедоступне+посилання+з+липня+2019%5D (Стаття про товариство на російській)
• Broude N. The Macchiaioli: Italian Painters of the Nineteenth Century — New Haven and London: Yale University Press, 1987. — ISBN 0-300-03547-0.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мак'яйолі

• Барбізонська школа
• Побутовий жанр
• Реалізм
• Академізм
• Імпресіонізм
• Школа Позіліппо