Мала Березанка
Мала́ Береза́нка — село в Україні, у Згурівський район районі Київської області. Населення становить 592 особи. Голова колгоспу - Козак Роман.
село Мала Березанка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Київська область |
Район/міськрада | Таращанський |
Рада | Малоберезанська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA32060110200036303 |
Основні дані | |
Засноване | 1639 рік |
Населення | 592 |
Площа | 2,263 км² |
Густота населення | 261,6 осіб/км² |
Поштовий індекс | 07642 |
Телефонний код | +380 4570 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°23′20″ пн. ш. 31°42′25″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
134 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 07642, Київська обл., Таращанський р-н, с.Мала Березанка, вул.Набережна,24 |
Карта | |
Мала Березанка | |
Мала Березанка | |
Мапа | |
|
Заснування
Кінець XVI ст. Перша письмова згадка 1639 р.
Особливості ландшафту
Пагорбиста місцевість. Поряд із селом заболочена р. Супій. В селі п'ять природних водойм.
Метеорологічні особливості
Низька річна кількість опадів.
Історія
Село заснували козаки, ймовірно, наприкінці першої хвилі національно-визвольних повстань українського народу 1577—1597 рр. Від заснування називалося Березанка, як і позначено на карті одного із найвидатніших картографів XVII ст. Ґійома Левассера де Боплана від 1639 р. Розташовується село на правому березі Супою, у середній течії річки. Коли село почали називати саме Мала Березанка невідомо. Історія назви має декілька версій, за однією: місцевість понад Супоєм під назвою Березанка була відома ще до заселення і звалась так від березових гаїв. Так називалась і річка що протікала територією села, а згодом і перше поселення.
Селище є на мапі 1812 року.[1]
Пам'ятки
Найвідомішою пам'яткою села є дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці[2], збудована у 1888 році.
Топоніми села
- Кутки:
- Гладунівщина — від поширеного тут прізвища Гладун; невеликий куток з вигоном, одна вулиця, у центрі; ліворуч від дороги на Яготин; назва маловживана;
- Гусаківка — від великої кількості свійських гусей на зручному для випасання, пологому правому березі Масловського; вся територія за Масловським ставком, обабіч дороги на Жуківку; назва поширилась і на Новоселицю;
- Жулівщина — від поширеного тут прізвища Жуль; від вигона на Гладунівщині, вся вулиця понад болотом;
- Куцівщина — від поширеного тут прізвища Куць; праворуч греблі на Гусаківку, понад Масловським, до розвилки; назва поширилась і на Красьоловку;
- Носківщина — від прозвиська Носко (Удовик Іван); ліворуч греблі на Гусаківку понад Тулубовським, включаючи будинки сільської ради та пошти, також вся прилегла до будинку пошти вулиця;
- Орлівщина — від поширеного тут прізвища Орел; вся територія за Тулубовським ставком, обабіч дороги на Яготин;
- Село — адміністративний центр;
- Хутір — с. Левченкове; на північ від села;
- Гороб'ївщина — від поширеного тут прізвища Горобей; невеликий куток в центрі, праворуч від дороги на Яготин, перед Тулубовським ставком; зараз назва не вживається;
- Красьоловка — походження назви невідоме; частина Куцівщини від Кирячок, понад Масловським, до розвилки; зараз назва не вживається;
- Новоселиця — пізніше, «нове» поселення на Гусаківці; дальша від Масловського половина Гусаківки; зараз назва не вживається;
- Ставки:
- Кирячки — від прізвища власника пана Кирієвського; північніше Куцівщини, відмежований греблями від Масловського та Хуторського;
- Курячий — біля ставка був колгоспний курятник; на південний-захід від Тулубовським;
- Масловський — від прізвища власника пана Масловського; між Гусаківкою та Куцівщиною;
- Тулубовський — від прізвища власника, пана Тулубовського; пізніша назва (після 30-х рр. XX ст.) Тельманський — від назви колгоспу «Імені Тельмана» на Орлівщині; між Носківщиною та Орлівщиною і на захід до Гусаківки; цей ставок не був панським, і належав громаді;
- Хуторський — знаходиться на південь від Хутора(с. Левченкове);
Див. також
- Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 4 жовтня 2021.
- Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).