Мала Мочулка

Мала́ Мочу́лка — село в Україні, у Гайсинському районі Вінницької області. Населення становить 1192 осіб.

село Мала Мочулка
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район/міськрада	Гайсинський район
Рада	Маломочульська сільська рада
Основні дані
Засноване	1750
Населення	1192
Площа	0,445 км²
Густота населення	2678,65 осіб/км²
Поштовий індекс	23834
Телефонний код	+380 4353
Географічні дані
Географічні координати	48°37′59″ пн. ш. 29°38′28″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	200 м
Місцева влада
Адреса ради	23834, Вінницька обл., Теплицький р-н, с. Мала Мочулка, вул. Незалежності, 35
Карта
Мала Мочулка
Мала Мочулка
Мапа

Село Мала Мочулка розташоване по обох боках глибокої і широкої кількакілометрової долини, посеред якої протікає невелика річка Мочулка, права притока Удичу в басейні р. Південний Буг. Назва річки й села відображає ткацький промисел, розвинений в даній місцевості, оскільки споріднена зі словом мочила — «копанка, місце для мочіння конопель».

В межах села вздовж річки було 4-5 ставків, у яких ще відносно недавно вимочували прядиво, на берегах вибілювали домоткані полотна. Назви кількох ставків традиційні — Гуренків, Попів і Ковалів.

Село оточене з північного сходу Степанівським лісом (або Залузьким запустом; на карті Боплана він позначений під назвою «Motorky Las»), з півночі — урочищем «Пропадюще», де бере початок згадана вище річка, ліском Чубова Стінка, з північного заходу — місцинами «Дубина», «Бузник» і «Ясинюха», з заходу — Савранським або Мочульським лісом, з південного заходу — струмком Ревуха і Бурлацьким лісом.

На південні околиці села виходить інша широка мальовнича долина, у якій тече невелика річка Рудка. Село розташоване в місцевості з чудовими краєвидами, новонасадженими на схилах ярів лісками, родючими чорноземами і сприятливим для здоров'я кліматом. Вважається, що виникло воно внаслідок переселення частини людей із сусідньої Великої Мочулки (Мочулок, Доброполя), але доказів цьому немає. Факт той, що у 1767 р. вже була побудована дерев'яна церква св. Івана Богослова, з трьома куполами, яка простояла аж до другої половини 30-х років ХХ ст., поки її не розібрали за наказом тодішних властей. На унікальній світлині, виконаній у 1912 р. польським інженером Тадеушем Івашкевичем, зафіксовано вигляд цієї церкви.

Тепер село газифіковане, подекуди містить водопровід.