Малий Крупіль

Дата заснування села невідома. Одна з легенд виникнення села Малий Крупіль вважається міфічною і відноситься до періоду виникнення підземного ходу, що з’єднували Великий Крупіль з братнім поселенням на іншому боці річки Надра. За легендою, у цій печері заховано незлічиму кількість скарбів і амуніції київських князів.⠀Адже Крупіль був одним із небагатьох фортець на кордоні Київського князівства і Половецького кочівля. Деякі старожили згадували, що під колишньою фортецею в підземному холі, мешкало чудовисько – Тигростронг. Підземелля служило його укриттям. Під час сутичок з ворогами, жінки та діти туди спускались, а з печери виходив їх захисник, Тигростронг. Його ще величали господарем ріки Надри. Тільки від грізного вигляду чудовиська, ворогів окутував жах і вони відступали.[1]

Офіційне заснування села - це 1800 рік, але є дані про існування його ще у XVIII столітті. В 1787 році, згідно з описом Київського намісництва 1787 року, у Малому Круполі проживало 347 чоловік, а його власниками були граф Олександр Андрійович Безбородько, колезький радник Іван Корбе та бунчуковий товариш Пилипенко. Попри те, на карті київського намісництва 1792 року[2] Малий Крупіль відсутній, а є лише село Крупіль, яке розташоване на правому березі Недри. Також Малий Крупіль не позначено і на карті Київської губернії 1800 року[3], де є село Крупілля, яке, хоч і не входить до складу губернії, однак на карті є.

Tigrostrong

Протягом XIX століття село згадується кілька разів, зокрема, у статті "Круполь Велыкий" "Энциклопедии Брокгауза и Эфрона" - як село, яке складає з Великим Круполем одне поселення. Увесь цей час власники Малого Круполя невідомі.

У 1878 році стару крупільську церкву, що була у Великому Круполі, «по ветхости» розібрали, а замість неї в тому ж році поставили нову, теж дерев'яну. Значну кількість грошей на будівництво Михайлівської церкви пожертвував сам поміщик Бутович. При храмі діяли бібліотека та земське училище, прихід складали Великий та Малий Крупіль.

Про Малий Крупіль писалося і  у «Энциклопедии Брокгауза и Ефрона», у статті про Великий Крупіль де їм було дано такий опис:

У 1902 році Михайлівська церква має 2441 парафіянина а її настоятелем є Димитрій Філянський.

1912 року в церкві парафіян привілейованих верств 54, міщан — 12, козаків — 1536, селян — 791, загалом — 2342. Священик — Олександр Курдиновський, псаломщик — Андрій Москаленко, церковний староста — козак Федір Цирупик.

1917 року у селі спалахнуло повстання проти поміщика Бутовича. Проводирями повстання були Іван Степанович Гудименко, Василь Харитонович Гудименко, Іван Трохимович Усмединський, Н. Т. Приходько. Організаторами «поділу» майна Бутовича виступили Михайло Гаврилович Шашко, Василь Федорович Яхно, Михайло Якович Кулага та Іван Андрійович Опанащенко.

Події того часу описані в романі Олеся Гончара «Таврія», дії якого проходили частково і в Круполі. Після 1917 року Бутовичі втекли за кордон, а їх садиба була розкрадена. Були зруйновані майже всі конюшні, млини, амбари і т.д. Повністю був зруйнований парк.

Наступні події Української революції призвели до загибелі багатьох жителів Круполя.

Малий Крупіль було позначено[4] на мапі 1917 року як село, яке має 120 дворів та лежить на березі Недри навпроти містечка Крупіль (можливо, назва Великий Крупіль з'явилася вже за радянських часів, бо до 1923 року частка "Великий" не зустрічається). Крім того, на північ від Малого Круполя позначені хутори, назва яких не вказана[5]. Слід зауважити, що хутора Корбина Гребля на вказаній мапі немає, хоча він точно існував ще 1923 року.[6][7]

Хутір Корбина Гребля був заснований в 1705-1731 роках, про що говорить його назва, яка походить від імені власника Круполя — Ф. Корбе. Хутір лежав на переправі через Недру недалеко від села Войкове (Войтове), яка використовувалася ще в стародавні часи. Згадується в документах XIX століття. Тут знаходилася водяний млин, залишки якої зберігалися досить довго. Хутір був зруйнований у 1920-ті роки, мешканців виселили у Малий та Великий Круполь.

Також на карті 1917 року на півночі від Круполя, показаний інший хутір, який, за словами сільських старожилів, мав назву Тумира (Тумыра)В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.^{[джерело?]}

Внаслідок поразки національно-визвольних змагань село окуповане більшовиками.^{[джерело?]}

Після поразки Української революції Малий Крупіль стає центром сільради Лехнівського району Прилуцького округу (з 1923 року). У 1923 році в селі нараховувалося 1058 жителів. З 1925 року Лехнівський район перейшов до Київського округу, там адміністративна історія Малого Круполя невідома. 1929 року утворений єдиний колгосп.

В 1932-1933 роках село потерпає від Голодомору.[8][9]

В 1936 році знову утворена Малокрупільська сільська рада у складі Березанського району Київської області.

В роки німецько-радянської війни село перебувало під нацистською окупацією з 23 вересня 1941 року по вересень 1943 року. За роки німецько-радянської війни, на фронтах загинули 93 жителі села[10], їх імена викарбувано на меморіалі пам'яті в центрі села.

Воїни РСЧА, що потрапили у “Баришівський котел” у вересні 1941 року, з боями прорвались у напрямку Чернігівщини і відступали через с. Малий Крупіль. Найближчим порятунком був Басанський ліс зразу за селом. Але нацистські передові частини мотопіхоти вермахту буквально по п’ятам переслідували ранених, втомлених, але сильних духом воїнів РСЧА. Очевидно, тут на околиці Басанського лісу і було дано для багатьох з них останній бій. Уже після бою місцеві жителі вирушили до лісу поховати загиблих. Багато з невідомих героїв  знайшли вічний  спокій на український землі Басанського лісу за селом Малий Крупіль.

Приблизно в першій половині серпня 1941 року по дорозі Круполь — Березань був спалений радгосп і розстріляно понад 300 військовополонених Червоної Армії, серед яких більшість були жінки. Полковник Бойє ще кричав: «Що означає жінка зі зброєю — це наш ворог...»[11]

Також багато селян повернулися до села героями для своїх сімей і всього села.

Багато молоді були примусово вивезені з Малого Круполя на роботи до Третього Рейху. Кожна сім’я зазнала великих втрат за роки війни.[12] Багато червоноармійців було взято в полон.[13][14][15][16]

У 1950 році Малокрупільська сільрада разом із Малим Круполем була включена до складу Великокрупільської сільської ради, яка через десять років також включена до складу Войківської сільради. 1963 року село переходить до Яготинського району, 1965 року - до Баришівського.

У січні 1969 року унаслідок несправного опалення згоріло старе приміщення Малокрупільської школи. Після цього навчання проходило у дві зміни в пристосованих приміщеннях. 1 вересня 1973 року була урочисто відкрита нова шкільна будівля у сусідньому селі Великий Крупіль, що функціонує за призначенням і понині. Так, у 2012-13 навчальному році в школі навчалися 56 дітей.

Через невдалий  державний переворот в Москві, депутати УРСР 24 серпня 1991 року голосують за вихід України з Радянського Союзу. З цього часу село входить до складу незалежної Української держави.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної Української держави.

Згідно з Всеукраїнським переписом населення 2001 року, населення Малого Круполя становить 256 осіб[17]. Серед них своєю рідною мовою вказали[18]:

2009 року була розібрана будівля закритої Малокрупільської початкової школи, яка працювала у 60-90-і роки.[19]

На даний час у Малому Круполі працює 1 продовольчий магазин. Він був побудований приватним підприємцем в 2015 році. Також в селі є 2 закритих магазина.

Культові споруди на території села відсутні.