Малий Скнит
Мали́й Скнит — село в Україні, у Ганнопільській сільській територіальній громаді Шепетівського району Хмельницької області.
| село Малий Скнит | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Хмельницька область | ||||
| Район/міськрада | Шепетівський район | ||||
| Громада | Ганнопільська сільська громада | ||||
| Облікова картка | картка | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 447 | ||||
| Площа | 1,05 км² | ||||
| Густота населення | 425,71 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 30020 | ||||
| Телефонний код | +380 3842 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°28′22″ пн. ш. 26°55′58″ сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
220 м | ||||
| Водойми | річка Нирка | ||||
| Відстань до обласного центру |
140 км | ||||
| Відстань до районного центру |
22 км | ||||
| Найближча залізнична станція | Славута I | ||||
| Відстань до залізничної станції |
19 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 30020, с. Малий Скнит | ||||
| Карта | |||||
  Малий Скнит | |||||
 Малий Скнит | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області.» увійшло до складу Ганнопільської сільської громади [1]
Розташоване на річці Нирка (притока Жарихи). Населення за переписом 2001 року становить 447 осіб. В селі 4 вулиці та 3 хутори.
Археологічні розвідки
На території Малого Скнита знайдено залишки поселення ранньотрипільської культури (IV тисячоліття до н.е.).
Історія
В кінці 19 століття було там 90 домів і 522 жителів, а на початку 20 століття 167 дворів і 1344 жителі, дерев'яна церква відкрита у 1732 році, церковно-парафіяльна школа діяла з 1884 року.
У 1906 році село Довжанської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 30 верст, від волості 3. Дворів 107, мешканців 564[2].
Під час Голодомору у селі від голоду померло 43 людини.
В радянські часи в Малому Скниті знаходилася центральна садиба колгоспу ім. Шевченка, за яким було закріплено 999 га орної землі. Тут вирощували зернові культури, розводили м'ясо-молочну худобу. За досягнуті успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва голова колгоспу Т.X.Щасливий нагороджений орденом Леніна.
Станом на 1970 рік населення становило 720 чоловік, у селі були школа, клуб, бібліотека, медичний пункт, швейна майстерня, будинок торгівлі.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 545 осіб, з яких 239 чоловіків та 306 жінок[3].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 441 особа[4].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,33 % |
| російська | 0,45 % |
| інші | 0,22 % |
Уродженці
- Ковальчук Юрій Анатолійович (1969—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни з 2014)[6]
- Протоієрей Миколай Тучемський — ректор Волинської духовної семінарії в 1945–1959 роках.
- Овсійчук Володимир Антонович (*28 липня 1924) — український мистецтвознавець. Педагог. Заслужений діяч мистецтв України. Доктор мистецтвознавства, професор.
Символіка
Затверджена 17 вересня 2015 року рішенням № 3 LVIII сесії сільської ради VI скликання.
Герб
У лазуровому щиті з шиповидно перетятою зеленим і срібним базою виходить срібний лелека з крильми, розпростертими у вигляді сигля «М». В правому верхньому куті золотий уширений хрест. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «МАЛИЙ СКНИТ» і дата «1620».
Лелека у геральдиці є символом пильності, в Україні це один з найбільш шанованих птахів. В гербі він також символізує виникнення поселення серед болотистої місцевості на острові; крила птаха розпростерті у вигляді сигля «М» — першої літери назви села. Золотий хрест — символ християнства і водночас Волині. Корона означає статус населеного пункту. 1620 — рік першої писемної згадки про село[7].
Прапор
Квадратне полотнище складається з трьох горизонтальних смуг — синьої, зеленої і білої у співвідношенні 10:1:1, зелена і біла розділені шиповидно. В центрі синьої смуги жовтий уширений хрест[8].
Примітки
- Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 23 жовтня 2021.
- Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Ковальчук Юрій Анатолійович
- Опис герба на сайті heraldry.com.ua
- Опис прапора на сайті heraldry.com.ua
Література
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — 578 с.
- Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 707 с.