Малиничі

Мали́ничі село в Україні, у Хмельницькому районі Хмельницької області. Населення становить 995 осіб. Орган місцевого самоврядування — Малиницька сільська рада.

село Малиничі
Зупиночна платформа Малиничі
Зупиночна платформа Малиничі
Країна  Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Хмельницький
Рада Малиницька сільська рада
Основні дані
Населення 995
Площа 11,15 км²
Густота населення 89,24 осіб/км²
Поштовий індекс 31331
Телефонний код +380 382
Географічні дані
Географічні координати 49°22′50″ пн. ш. 26°50′25″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
305 м
Місцева влада
Адреса ради 31335, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с.Малиничі вул.Мирна,2
Карта
Малиничі
Малиничі
Мапа

Історія

9 листопада 1557 р. король Сигізмунд ІІ Август дозволив Станіславу Черменському заснувати містечко Малиничі «на корені», подарував тому містечку магдебурзьке право та звільнив міщан від міського податку – «шосу» на 20 років[1].

Згадане в податковому реєстрі 1565 р. як містечко ??? (Malinicze), тоді воно було у власності Потоцького, з міста ????сплачено міського податку 2 гривні[2].

Наступну згадку зустрічаємо у праці дослідника Юхима Сіцінського «Приходы и церкви Подольской епархии». За його словами клімат був сприятливий, ґрунт чорноземний, родючий. Село розташоване на двох пагорбах, між яких протікає річка Самець. Міститься також інформація про колишній дерев'яний храм, від якого ніяких слідів не залишилося. Інша дерев'яна церква імені Іоанна Богослова була збудована на кошти прихожан і поміщиці Білявської з матеріалу католицької каплиці у Солобківцях. Відомо, що у 1884 році була відкрита церковно — приходська школа, де викладав священик[3].

Село належало поміщику Болеславу Маковецькому — учаснику Другого польського повстання та активного діяча польської громади. На згадку залишився склеп у формі хреста та пам'ятник «Малиницька мадонна» на місці загибелі родички Світлани.Відомо, що автором саду був знаменитий Діонісій Макклер, якому, до слова, належить оформлення інших садиб, наприклад у сусідніх Водичках, Чорному острові та інш.

У часи революції 1905—1907 років селяни виступили за переділ землі під проводом Мандзія Терентія.

Радянську владу люди зустріли з ілюзіями справедливості. Так у 1929—1930 роках була створена артіль під керівництвом Карпа Баца, згодом Болдова Івана - шахтаря з Донецька   Цілі сім'ї селян-одноосібників як "неблагонадійних" були виселені в Пермську область (Росія), Черкаську та Вінницьку (Україна). Під репресії потрапив вчитель місцевої школи Кирницький Микола Пилипович, 1909 року народження. Арештований 01.01.1933 року, звинувачений у контрреволюційній діяльності, 25.09.1933 справу було припинено, з-під варти звільнено[4]. Близько 36 осіб потрапили у жорна репресій. Більшість - селяни-одноосібники, малограмотні.

У радянсько - фінській війні загинули: Андрусишин Василь Іванович (1917 – 1939рр) [1; с.83], Вітер Юхим Іванович (1908 – 9 лютого 1940 рр.) [1; с.358], Дацков Михайло Федорович (1911 – 21 січня 1940р.), похований у селі Перк’яркві, Фінляндія [1; с.492], Мороз Михайло Федорович (1906 – 19 лютого 1940рр).

8 липня 1941 року село Малиничі було окуповане загарбниками. В селі окупаційним режимом було створений так званий загальний двір. Комендантом був призначений Яцюк Сергій, а старостою Юзвак Григорій. 125 жителів села було відправлено на каторжні роботи в Німеччину. Село було "визволене" у ході Проскурівсько — Чернівецької операції 25 березня 1944 року.

Особи, пов'язані з поселенням

Степанчук Семен Степанович (1922—2003). Народився 22 квітня в сім'ї колишнього червоноармійця в селі Жилинці Хмельницької області. У 1941 році став на оборону рідного краю. У лавах Червоної армії був одним із найкращих кулеметників про що свідчать значні нагороди і звання сержанта. У 1962 році приступив за кермо місцевого колективного господарства ім. Димитрова. За невеликий період часу збудував для села Малиничі велику лазню, численні фермерські споруди, шосейну дорогу, будинок культури та Малиницьку школу. У 1973 році у зв'язку із передчасною смертю дружини покидає село, передавши кермо Вельському В. А. У 2003 році село дізналось про смерть Семена Степановича та зі скорботою перенесло втрату.  Грох Антон Якович (1882—1962 рр) — народний людський та ветеринарний лікар. Народився в селі Малиничі в сім'ї чоботаря. Знання лікаря формувалися під впливом тодішніх знахарів і цілителів. Ще з дитинства у нього з'явилась любов до лікарських рослин та схильність до лікування. Антон Якович досконало знав латинь, незважаючи  на його незначну освіту. До глибокої старості продовжував лікувати людей від численних хвороб. 

Грох Іван Антонович (1929 р.) — ветеринарний лікар. Народився 27 січня 1929 року. Важкі роки припали на долю Івана Антоновича: роки війни, сталінських репресій. Під час війни брав участь у партизанських загонах.  

Настуньчин Петро Степанович (1935—1999 рр.) — художник, фотограф, кінорежисер (знімає фільм про рідне село), журналіст, винахідник (належить патент винаходу водяного охолодження до автомобіля «Запорожець»).

Червінський Віталій Людвігович — учасник відомої команди КВН на теренах України «Наш Формат».

Галерея

Примітки

  1. Matricularum Regni Poloniae summaria. p.V, v.2 (лат.). с. №8135.
  2. Jabłonowski, Aleksander (1 січня 1902). Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. Warszawa.
  3. Сіцінський Ю., Теодорович М. (2011). Історія міст і сіл Хмельниччини. Хмельницький "Поліграфіст".
  4. Григоров, І.М. (2011). Розстріляний цвіт нації. Масівці.

Посилання і джерела

Література

  • Малиничі : іст.-краєзнавчий нарис / О. А. Прохніцький. – Хмельницький : ФОП Цюпак А.А., 2018. – 84 с. – ISBN 617-513-523-5.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.