Малиновий Клин
Малиновий Клин — неофіційна назва регіону компактного проживання українців на Кубані (Краснодарський край та західні терена Ставропольського краю Росії).
| Прапор Кубанської народної республіки (Малиновий Клин) | |
|
| |
| Малиновий Клин | |
|
| |
В історичній етнографії Малиновим Клином називається східна частина української за складом населення Кубані, на відміну від Чорноморії, що розташована на узбережжі Чорного та Азовського морів. Чорноморія заселялася наприкінці XVIII ст. запорізькими козаками, які тепер відомі тут під назвою кубанських козаків. Малиновий Клин (Закубання і заселені українцями райони Ставропольського краю), заселявся у ХІХ ст. українськими селянами, подібно до того, як заселявся українцями Жовтий, Сірий і Зелений Клин.
Історія
Утворився в період від кінця XVIII до кінця XIX століття внаслідок переселення спочатку запорозьких козаків, а потім — українських селян. По зруйнуванні Запорозької Січі козаків було розпущено. Але у зв'язку з назріванням війни між Російською імперією і Османською імперією, під провід якої перейшла частина козацтва, імператорський уряд за ініціативою Григорія Потьомкіна зорганізував на початку 1787 року із решти запорожців так зване Військо вірних козаків, що незабаром брало участь у російсько-турецькій війні разом із російською армією.
У 1788 його було перейменовано у Чорноморське козацьке військо. Чорноморські козаки заснували на Кубані 40 курінних селищ і дали їм ті ж назви, що мали курені на Запорозькій Січі. У наступні роки туди була переселена частина колишніх козаків, які після зруйнування Січі осіли на Катеринославщині та Херсонщині.
Осадники, тим не менш, уважали себе за українців («малоросів»), у деяких місцях зберігали мову пращурів, фольклор і традиції Запорозької Січі (виборність певних посад тощо). Навіть за переписами 1930-х рр. з українським народом самоідентифікувалося 62 % людності Краснодарського краю, але відтак через Голодомор та зросійщення частка жителів з російською самоідентифікацією збільшилася. Натепер 82 % Краснодарського краю вважають себе росіянами, чимало з яких досі говорять говірками Наддніпрянщини (відомих під загальною назвою «балачка») і відносять себе до неформального субетносу кубанських козаків.
Див. також
Джерела та література
- Попок А. А. Малиновий Клин // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 471. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)
- Малий словник історії України
- Край, де козаки досі балакають. У пошуках української Кубані // «Історична правда», 10 грудня 2014
- Білий Д. Д. Малиновий Клин. Нариси з історії українців Кубані. Київ: Товариство «Україна», 1994, 120 с.; (Електронна версія — .)
- КОЗАК МАМАЙ. Посібник з літературного краєзнавства Кубані. 1998 рік.
- Білий Д. Д. Національно-культурний розвиток українців Кубані у 1921—1933 рр.;
- Білий Д. Д. Українці Кубані в 1792—1921 роках. Еволюція соціальних ідентичностей. Донецьк: Східний видавничий дім, 2009, 544 с. ISBN 978-966-317-043-5.