Малінін Олександр Миколайович

Народився 16 листопада 1958 року в Свердловську в родині залізничника Миколи Степановича Вигузова (1932) і сортувальниці овочів на овочевій базі Ангеліни Анатоліївни. В Олександра є брат, молодший на п'ять років. Батьки розлучилися, і хлопчиків виховувала мати[1][4] У дитинстві захоплювався хокеєм, а потім відвідував гуртки: хоровий, танцювальний і духовий (грав на альті). З 14 до 15 років він грав у військовому оркестрі на валторні, жив у казармі й навчався у вечірній школі, згодом учився на помічника машиніста у Свердловському ПТУ залізничників[2].

У 1974 році поступив в естрадну студію при Свердловській філармонії і закінчив її.[1] Був солістом хору Уральського військового округу (1976–1977). В 1981 році виступав із вокально-інструментальним ансамблем «Співають гітари». Після переїзду до Москви вчився в музичному училищі імені Іполітова-Іванова. Виступав в ансамблі «Блакитні гітари». З 1983 до 1987 року[1] працював у групі Стаса Наміна. В 1986 році потрапив в автокатастрофу, 3 місяці пробув у гіпсі.[2] В 1988 році[1] разом з американським співаком і продюсером Девідом Померанцем виступав у США, тут також був випущений їхній спільний сингл.

У 1988 році завоював гран-прі на конкурсі «Юрмала-88», виконавши пісні «Корида» (музика Олени Ваніної, слова М. П. Гуськова), «Любов і розлука» (музика І. Шварца, слова Б. Окуджави) і «Обережно, двері зачиняються»[4]. Пісню «Корида» Малінін виконував усі три тури аж до перемоги у фіналі[4][5][6]. Присутній на конкурсі журналіст Юрій Філінов писав: «„Корида“ стала просто неповторним тріумфом конкурсу. Жоден конкурсант за всю історію „Юрмали“ не викликав такого замилування, як Малінін. Він потряс, змусив завмерти й задихнутися від відчуття свободи. Навряд чи хто в ці хвилини сумнівався в тому, що саме цей артист — переможець. У цьому ж році за пісню „Корида“ А. Малініну була вручена Премія Радянського комітету захисту миру „Кришталевий кубок“ — „Пісня — світу“»[7].

Протягом тривалого часу основу репертуару складали романси, які принесли йому наприкінці 1980-х — на початку 1990-х широку популярність у публіки. Серед них: «Даремні слова» (музика Д. Ф. Тухманова, слова Л. О. Рубальської), «Поручик Голіцин» (М. Звездинського), «Білий кінь» (музика Олени Ваніної, вірші Михайла Гуськова), романси на вірші Сергія Єсеніна й інші.

У 1990 році продюсером А. Малініна стає Сергій Лісовський. Його фірма «Ліс'с» здійснює й проводить концертну шоу-програму за назвою «Бал Олександра Малініна» в спортивно-концертному комплексі «Олімпійський», яку за 20 днів відвідало 360 тисяч глядачів. Із цього часу бали Олександра Малініна стають традиційними й проходять на великих концертних площадках Москви. На сьогоднішній день проведено більше десяти таких програм: «Великодній Бал моєї душі», «Різдвяний Бал Олександра Малініна», «Дев'ятий Бал», «Зоряний Бал», «Бал „берега мого життя“» й інші.

З 1996 року генеральним продюсером А. Малініна є його третя дружина Емма Малініна (Ісаєва), за професією лікар-гінеколог. Крім співочої кар'єри чоловіка, Емма Малініна займається аптечним бізнесом і володіє власною гінекологічною клінікою[8].

Олександр Малінін (у центрі) у складі групи Стаса Наміна, 1986 рік

Автограф Олександра Малініна

• Перша дружина — скрипачка Інна з ВІА «Співаючі гітари»[4][9]
  • син — Микита Малінін — співак (народ. 4 вересня 1981)[4]
• Друга дружина — Ольга Зарубіна (1983–1985)
  • дочка — Кіра Євдокимова (1986)[4][10]
• Третя дружина з 13 лютого 1989 року[11] — Емма Валентинівна Малініна (д. Залукаєва[12]) (народ. 13 травня 1962)[13][9] — творець лінії інтимної косметики[14][4]
  • Син Емми — Антон Олександрович Малінін (народ. 4 червня 1982 рік[13]) — одружений, Антон продюсує брата Микиту Малініна й допомагає батькові на записах[11][4]
    • онук Платон Малінін (народ. 11 грудня 2007[15])
  • двійнята — син Фрол Малінін і донька Устина Малініна (23 листопада 2000)[4][11][16]

• 1986 — «Мы желаем счастья вам!»
• 1988 — «Far Away Lands» (разом з Девідом Померанцем)
• 1988 — «Александр Малининъ»
• 1989 — «Метроном»
• 1990 — «Неприкаянный»
• 1991 — «Белая ворона» (рок-опера)
• 1991 — «Поручик Голицын»
• 1991 — «Бал»
• 1991 — «Лунная соната»
• 1994 — «Любви желанная пора»
• 1995 — «Лучшие песни»
• 1996 — «Я всё равно люблю тебя»
• 1996 — «Буржуйские пляски»
• 1998 — «Венчание»
• 2000 — «Ночи окаянные»
• 2000 — «Звёздный бал. Живой концерт»
• 2001 — «Берега» Ю. Рибчинського, В. Засухіна
• 2003 — «Старинные русские романсы»
• 2003 — «Червона калина»
• 2004 — «Если бы не ты»
• 2005 — «По дороге домой»
• 2007 — «Чарівна скрипка»
• 2008 — «Эх, душа моя»
• 2010 — «Я объявляю Вам любовь»

• 1988 — переміг на третьому Всесоюзному конкурсі молодих виконавців радянської естрадної пісні «Юрмала — 88».[2]
• 1989 — лауреат премії Ленінського комсомолу, останній з артистів СРСР, що отримав це звання. Премію передав до фонду Патріархії на відновлення зруйнованих храмів[2]
• 1991 — «Заслужений артист РСФСР»[2]
• 1994 — міжнародний приз в Графстві Монако в Монте-Карло «The world music awards» як російський виконавець, що має найбільші продажі альбомів у своїй країні, вручала нагороду Клаудія Шиффер.[2]
• 1997 — «Народний артист Росії».[2]
• 1998 — премія МВС Росії в галузі культури й мистецтва[2]
• 1999 — відкриття пам'ятного знака — іменної зірки на «Площі зірок» у ДЦКЗ «Росія»[2]
• 2002 — медаль МВС Росії «200 років МВС Росії».[2]
• 2002 і 2010 — Всеукраїнською Вищою Академічною Радою загальнонаціональної програми «Людина року» визнаний гідним міжнародної премії «Людина року» в галузі культури[2]
• 2003 — «Орден Дружби».[2]
• 2004 — «Народний артист України».[2]
• 2006 — нагорода Російської Православної церкви — медаль святого благовірного князя Данила Московського «За працю на славу святої церкви»[2]
• 2008 — «Орден Пошани».[2]

• malinin.ru — офіційний сайт Олександра Малініна
• Олександр Малінін на Last.fm (англ.)
• Блог Олександра Малініна на офіційному сайті
• Канал Олександра Малініна на YouTube