Мамеч

Ма́меч — село в Україні, в Овруцькому районі Житомирської області. Населення становить 74 осіб.

село Мамеч
Країна  Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Коростенський район
Громада Овруцька міська громада
Основні дані
Населення 74
Площа 0,36 км²
Густота населення 205,56 осіб/км²
Поштовий індекс 11117
Телефонний код +380 4148
Географічні дані
Географічні координати 51°18′08″ пн. ш. 28°59′36″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 136 м
Місцева влада
Адреса ради 11117, Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Велика Чернігівка
Карта
Мамеч
Мамеч
Мапа

Географія

Селом протікає річка Безіменна, ліва притока Норину. У селі функціонує водозабірна свердловина, що належить комунальному підприємству «Відродження» Овруцької міської ради Житомирської області[1].

Історія

Поселення відоме з першої половини 19 століття[2] як оселище старовірів поморської згоди (Данилівська)[3].

На мапі Волинської губернії 1866—1867 рр. Шуберта Ф. Ф. поселення значиться як слобода Мамень.[4] Жителі слободи старообрядної общини належали до міщанського стану і були приписані до овруцької, народицької, житомирської та новоград-волинської громад[5]. У 1983 році в поселенні проживало 22 родини в них 78 осіб чоловічої статі[5].

У 19 столітті слобода належала до Богданівського маєтку разом з селом Мала Чернігівка[2].

У 1906 році Мамеч, село Гладковицької волості Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 16 верст, від волості 15. Дворів 45, мешканців 250.

У 1869-1870 році в селі діяла етнографічно-статистична експедиція Російського географічного товариства під керівництвом Павла Чубинського[6].

До 1923 року входило до складу Гладковичської волості Овруцького повіту.

У 1931 році село належало до Мамичської російської національної сільської ради, мало населення 424 людини[7].

У 1930 році у селі організовано артіль «Червоний оратай».

1946 року молільня, яка знаходилась в селі згоріла. В зв'язку з цим та «відсутністю служителя культу» у квітні 1948 року релігійну громаду знали з державної реєстрації[3].

На 1972 рік в селі проживало 337 жителів в 88 дворах. Працював клуб та школа[2]. Після аварії на Чорнобильській АС у 1985 році село потрапило до зони гарантованого добровільного відселення.

У 2012 році в селі діяла етнографічна експедиція А.Сичевського та С.Таранця (Житомирський державний університет ім. Івана Франка)[8][3].

Примітка
  1. Закупівля - Поточний ремонт водозабірної свердловини в с. Мамеч Овруцького району Житомирської області. - UA-2020-10-21-002750-c. Zakupki.prom.ua (укр.). Процитовано 11 квітня 2021.
  2. Історія – Овруцька міська рада (укр.). Процитовано 11 квітня 2021.
  3. Сичевський, Антон (2015). Старообрядницькі громади на Житомирщині у 1945-1991 рр. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. (українська). Житомир.
  4. Карта Волинської губернії Шуберта Ф.Ф.
  5. РОЗСЕЛЕННЯ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ СТАРООБРЯДЦІВ ВОЛИНІ В XIX - НА ПОЧАТКУ XX ст.. elibrary.com.ua. Процитовано 11 квітня 2021.
  6. Сичевський, А. О. Росіяно-старообрядці Волині-Житомирщини у ХІХс.: вектори імміграції, соціально-правове становище, демографічні зміни // Гілея. Науковий вісник. Випуск 134. (українською). с. 10–18.
  7. Національні меншини в Україні 1920-1930-ті роки. Історико-картографічний атлас. (українська). Київ: «Четверта хвиля». 1995. с. 104.
  8. А. А. Сычевский, С. В. Таранец (2013). Историко-этнографическая экспедиция на Житомирщину июля 2012 года // Судьба старообрядчества в XX – начале XXI вв.: история и современность: сборник научных трудов и материалов (російська). с. 205–227.

Посилання

Джерела
  1. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. — ISBN 966—690–090–4
  2. Список населених місць  Волинскої губернії. —  Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.