Манзій Елеанора Володимирівна
Елеанора Володимирівна Манзій (1925—2013) — видатна українська арфістка, викладач класу арфи київської консерваторії
| Манзій Елеанора Володимирівна | |
|---|---|
.jpg.webp) | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 22 червня 1925 |
| Місце народження | Одеса, Українська СРР, СРСР |
| Дата смерті | 2013 |
| Місце смерті | Київ, Україна |
| Громадянство | Українська Радянська Соціалістична Республіка і Україна |
| Професії | музикантка, арфістка |
| Освіта | Одеське музичне кооперативне училище імені Костянтина Данькевича і Київська державна консерваторія імені П. І. Чайковського |
Тридцять років (1953—1983) Елеонора Володимирівна Манзій вела клас арфи у Київській консерваторії. Початок музичного шляху Е. Манзій пов'язаний із рідним містом — Одесою. Народилася Елеанора Манзій 22 червня 1925 року в родині творчих і талановитих людей. Мати працювала балериною в оперному театрі, а батько — Манзій Володимир Данилович, народний артист України, довгі роки працював режисером національної опери України. Її першим учителем була Н. Б. Ренгартен, яка на той час працювала солісткою Одеського театру опери та балету. Через рік Е. Манзій вступила до спеціалізованої музичної школи в клас Ж. Й. Кутіль-Перман. У неї Е. Манзій протягом двох років навчалась і в музичному училищі. Під час війни навчання довелося продовжувати в домашніх умовах у викладача, бо власного інструмента не було. А ще на воєнний час припали відвідини концерту відомого італійського арфіста Луіджі-Марію Маджистретті, який гастролював в окупованій Одесі.
У 1944 р. Е. Манзій перевелась до Київської консерваторії у клас Г. Г. Гаазе та одночасно почала працювати в оркестрі оперного театру. Після закінчення вузу її запрошували у Донецьк та Тбілісі, але Елеонора Володимирівна вирішила вступати до аспірантури Ленінградської консерваторії. На жаль, за законами повоєнного часу їй відмовили. Проте викладач консерваторії О. Сініцина допомогла молодій арфістці влаштуватися на фабрику з виробництва арф наладчиком. За незначний строк роботи на фабриці (6 місяців) вона отримала безцінний досвід із регулювання і настроювання механізмів арф, і все подальше життя допомагала арфістам налагоджувати і ремонтувати арфи як професійний майстер. Два роки Елеонора Володимирівна працювала в оркестрі філармонії Свердловська (нині Єкатеринбург). Повернувшись до Києва, вона започаткувала навчання гри на арфі у спеціалізованій музичній школі ім. М. В. Лисенка. Одночасно Е. Манзій грала в оркестрах телерадіокомпанії, Оперної студії при консерваторії; до виходу на пенсію у 1988 році працювала з видатними диригентами оркестру Київського державного театру опери та балету ім. Т. Г. Шевченка: В. Тольбою, К. Сімеоновим, С. Турчаком, О. Клімовим та ін. Останнім знаменним концертом Е. Манзій був виступ у дуеті з органісткою Оленою Петросянс у 1984 році. У їхньому виконанні кияни вперше почули концерт Буальд'є в перекладі для арфи та органа.
Серед учнів Е. Манзій: Н. Малій (солістка естрадно-симфонічного оркестру України), Н. Главацька (солістка оркестру Київського театру оперети), Д. Корчинська, Т. Руденко (солістка Запорізького симфонічного оркестру, виїхала в Німеччину), В. Колесник (м. Бишкек), О. Ситнік (Захарченко) (солістка оркестру Київської філармонії), Л. Жиліна (артистка оркестру Київського муніципального академічного театру опери та балету для дітей та юнацтва), Фіонг Нгуен та Хоа Чи-су (В'єтнам) та ін. В пам'яті на завжди залишиться вона як чудова людина, прекрасна арфістка, видатний педагог. Її життя завжди було сповнене творчості, вона прекрасно писала натюрморти, портрети, копіювала роботи відомих художників, шила собі концертні вбрання, реставрувала антикварні меблі, вишивала та плела мереживо. Роботи, що були подаровані нею друзям та колегам завжди будуть нагадувати про її безмежний талант. Українську арфову виконавську школу, що має глибоке коріння, традиції та пріоритети, сьогодні збагачують її славні нащадки, талановиті продовжувачі прекрасного мистецтва гри на арфі.
http://arfa.at.ua/news/pam_jati_eleanori_manzij/2013-04-26-13