Маниківці

Мани́ківці  — село в Україні, у Деражнянському районі Хмельницької області. Населення становить 1210 осіб. Орган місцевого самоврядування — Маниковецька сільська рада.

село Маниківці
Герб Маниківців Прапор Маниківців
Країна  Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Деражнянський
Рада Маниковецька сільська рада
Код КАТОТТГ UA68040150200024414
Основні дані
Засноване 1512
Населення 1210
Площа 3,688 км²
Густота населення 328,09 осіб/км²
Поштовий індекс 32244
Телефонний код +380 3856
Географічні дані
Географічні координати 49°13′25″ пн. ш. 27°12′07″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 298 м
Водойми річка Вовчок
Місцева влада
Адреса ради 32244, Хмельницька обл., Деражнянський р-н, с. Маниківці, вул. Яна Ольшанського, тел. 9-70-21
Карта
Маниківці
Маниківці
Мапа

Історія

На території села знайдено знаряддя праці трипільської культури[1].

Село вважається заснованим у 1512 році.

За часів Речі Посполитої належало польським магнатам Синявським та Чарторийським. У 1739 р. село було в оренді за 500 золотих у Давида Гершковича.[2] Пізніше перейшло у власність Косельських, за яких у селі було побудовано палац, закладено великий парк[3]. Також коштом п. Косельського у 1851 році у Маниківцях було споруджено капличку парафії у Михайлівці (Михайлопілі). Каплицю було закрито російською владою та 1868 року знищено[4]. У 1905 було споруджено нову каплицю.

Станом на 1885 рік у селі летичівського повіту, михалпільської волості проживало 773 мешканця, переважно римо-католицького віросповідання.

За часів радянської влади у селі знаходився рослинницько-тваринницький колгосп «Дружба народів», працювали заводи спиртовий, брикетний.

У 1959—1991 роках у Маниківцях працював майбутній єпископ Кам'янець-Подільської дієцезії Ян Ольшанський. Саме за його ініціативи у 1990 році у селі було розпочато будівництво великого Костелу Пресвятого Серця Господа Ісуса. Будівництво було закінчено у 2000 році. у 1991—1993 роках у Маниківцях працював майбутній єпископ Ян Собіло.[4]

Символіка

Затверджена 19 квітня 2018 р. рішенням № 5 сесії сільської ради. Автор — І. Д. Янушкевич.

Герб

У лазуровому полі срібне вістря, на якому перевите чорним терновим вінком червоне серце, що кровоточить п'ятьма червоними краплинами, увінчане золотим хрестом у полум'ї; у правому лазуровому полі золоте сяюче шістнадцятипроменеве сонце, у лівому — золотий мисливський ріжок. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша на срібній стрічці напис «МАНИКІВЦІ». Картуш обрамлений зеленими гілками із білим цвітом.

Червоне серце у терновому вінку символізує місцеву пам'ятку архітектури — храм Серця Ісуса Христа. Полум'я — символ вічності. Хрест означає пам'ять про минулі покоління різних віросповідань, які заснували поселення. Мисливський ріжок — символ назви села. Лазурові поля символізують місцеву річку Вовчок.

Прапор

На квадратному полотнищі з нижніх кутів до середини верхнього краю виходить білий трикутник, на якому червоне серце, яке кровоточить п'ятьма червоними краплинами, перевите чорним терновим вінком і увінчане жовтим хрестом у полум'ї; обабіч на синіх полях — жовте шістнадцятипроменеве сонце від древка та жовтий мисливський ріжок із вільного краю.

Посилання

Джерела
  1. ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР (укр). Київ: Інститут історії АН УРСР.
  2. Маниківці. Замки та храми України (укр). Процитовано 18.07.2019.
  3. Жужа, Ксенія (19 Липня, 2015). Чим Маниківці манять мандрівників?. ye.ua (укр). Медіа-корпорація «Є». Процитовано 18.07.2019.
  4. МАНИКІВЦІ. Костел Пресвятого Серця Господа Ісуса. Костели і каплиці України. Єпископ Мар'ян Бучек (Харків - Львів) & Ігор Седельник (Львів). 06.06.2012. Процитовано 18.07.2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.